fbpx
Історії з життя
Доня розповіла мені, що познайомилася з молодим чоловіком. Я спочатку не звернула на це уваги. А вона, навіть про весілля заговорила, а пізніше і познайомила мене з обранцем. Парубок мені образу видався трохи дивним. Тому вирішила я йому дещо сказати

Я досить забезпечена жінка, тому що володію власним видавництвом, але так було не завжди.

Починала я з самих низів. Прийшла сюди ще зовсім дівчиною, коли власником був інший чоловік.

Тим часом я влаштувалася на підробіток. Не легко було спочатку

Пізніше я почала зустрічатися з колишнім однокурсником. Ми навіть почали говорити про весілля.

Але дізнавшись, що я при надії, я розповіла цю радість майбутньому татусеві, на що він сказав:

– Мені ще рано ставати татком!

А наступного дня він зник – так розповіли його друзі.

От і довелося мені дитину виховувати самотужки. Дякую батькам, що допомагали сидячи з онукою, поки я працювала цілодобово.

Донька моя Аліна – це найголовніший скарб у моєму житті, тому я намагалася, щоб вона ні в чому не відчувала потреби. Кращі іграшки, прикраси, наряди – вона практично не знала відмови.

Але півроку тому Аліна сказала мені, що познайомилася з молодим чоловіком. Я спочатку не звернула на це уваги. Хіба мало ще буде хлопців? Але врешті, вона навіть про весілля заговорила, а пізніше вже і познайомила мене з ним.

Він мені чомусь одразу не сподобався.

Ставлю йому питання про батьків – починає тему в сторону відводити. Питаю про фінанси, а він сміється у відповідь, що все нормально. Дочка сама до ладу не змогла пояснити, де і з ким він живе та чим займається.

Складалося таке враження, ніби йому не любов потрібна, а гроші майбутньої тещі. Потім, якось Аліна проговорилася, що декілька разів допомагала йому грошима, коли він  лагодив машину.

Я навіть не могла нічого пояснити своїй доньці проїї обранця. Вона настільки була щаслива і заглибилась у передвесільні клопоти, що не помічала очевидного.

І тоді я вирішила влаштувати їм перевірку.

Прийшла додому вся в сльозах. Сказала, що бізнес мій накрився, ще й грошей людям винна залишилась. Донька посміхається заспокоює, а зятю майбутньому аж зле стало. Сполотнів і пішов на “повітря подихати”.

Досі десь дихає. Алінка, звісно переживала і плакала, але зрештою все зрозуміла і хоч спочатку не хотіла зі мною розмовляти – зараз заспокоїлась і дякує мені.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page