Роман Полтавець втратив ногу під час контрнаступу – прийняв вибух на себе, а побратими залишилися неушкодженими.
– Вони мені кажуть: «Тільки не дивися, щоб не втратити свідомість».
А далі вони його несли на плечах через річку в брід і він почав їх просити аби вони його кинули:
– Бачу вони втомилися, та й у мене сил вже нема. А там річка і міст зірваний, то один мене по блоках тягне, а інший в брід несе… Але не кинули.
Його донесли до найближчого села, а там в лікарню і в Полтаву. Коли зрозумів, що ноги немає, то не хотів дзвонити дружині, боявся, що вона його кине.
– Зателефонував дружині, вона як раз тільки з церкви вийшла. Кажу: “я отримав поранення, залишився без ноги”. Вона одразу почала плакати, розпитувати: “що ти? де ти?” І одразу приїхала до мене. Приїхала до мене дружина, мама, брат, її тато. Вони зайшли до мене в палату і я одразу заплакав”, – каже Роман Полтавець.
Далі було те, чого він боявся – стати тягарем для рідних. Був змушений просити дружину про допомогу, на милицях пересуватися було дуже незручно. А потім вони прочитали про Центр “Незламні” і приїхали до Львова.
“Прийшли зробили заміри і кажуть, на днях буде вже протез. Я одразу не повірив, думаю, невже так швидко. І одразу через тиждень вони принесли мені протез. Я став і одразу пішов. Мене здивувало, що протез виготовили за тиждень і те, що він одразу був зручний”, – каже він.
Протези в центрі виготовляють на кошти благодійників: Мальтійська служба надала центру 200 протезів, також Центр “Незламні” зібрав 17 мільйонів гривень на біонічні протези.
Роман каже, що прийшов на милицях, а йде на своїх ногах.
Фото: колаж.
