24.09.2022… Субота… 20:21
Дзвінок. Коханий… Усмішка на обличчі.
— Знаєш, що я хочу тобі сказати? Я так люблю тебе…
— Я тебе сильніше…
— Уже скоро побачимось!
— У тебе такий втомлений голос… Будь ласка, бережись, бо той страшний сон не дає спокою…
Вони одружились два місяці тому… Тарас — льотчик-винищувач, Катерина — дешифрувальник польотів… І він, і вона — постійно у відрядженнях, здебільшого — у різних містах…
«За три дні нарешті обоє повертаємось із ротацій, за тиждень — день народження коханого», — втішала Катерина себе того вечора… Тарас не раз повторював, що зараз зовсім не до святкувань, та, чи не вперше, вирішила ослухатись — торт, кульки, подарунок. Усе давно замовлене… Так хочеться просто побути в обіймах одне одного… Ще трішки… Якихось три дні…«
25.09.2022… Неділя… 07:40
Дзвінок. Командир. Важко дихати.
— Нічого не кажіть! — дівчина кидає слухавку.
— Не хочу нічого чути!… Катя відчувала причину дзвінку…
— Що ви таке кажете? Це неправда! Цього не може бути!
Нерозуміння… Намагання додзвонитись чоловіку знову і знову. «Поза зоною»… Дзвінок на FaceTime… Не відповідає… Що робити? Невже? Ні!
Дзвінки. «Катапультувався?» «Шукаєте?» Хтось чесно казав, що не знає, що сказати… Багато хто просто не брав слухавку…
Пізніше Катерині скажуть, що її Тарас вчинив, як справжній Герой, що він успішно виконав надскладне завдання, що встиг сказати в ефірі: «По мені працюють!», що відвів літак від населеного пункту…
1 жовтня Тараса Редькіна поховали. Наступного дня йому б виповнилось 26 років.
За матеріалами: armyinform.com.ua.
Фото: колаж.
10/21/2022
