Всі її штовхали, не звертали уваги з висоти свого зросту. Вона кілька разів опинилася біля мене і я бачила як вона уважно розглядає цінники, я розуміла, що скоріше за все у неї мало грошей.
Просто підійти і запропонувати їй гроші мені стало соромно, не хотілося образити людину. Я стала за нею спостерігати, оплатила свої покупки і просто чекала її на касі.
Вона підійшла до відділу з побутовою хімією, подивилася на ціну порошку, відкрила гаманець і почала перераховувати свої гривні. Я спостерігала і боролася з собою, піти і сказати, що я заплачу чи почекати. Вона закрила свій гаманець і маленькими кроками побрела назад у глиб магазину.
Я пішла за нею і застала її за тим, що вона викладала назад яйця. Я не витримала, підійшла і сказала, що оплачу її покупку. Бачили б ви її очі…
Йдучи за порошком і потім до каси, ця Бабуська переживала, що вона не зустріне мене більше й не зможе повернути мені гроші…
Весь цей час мене рвало на частини… я давно звикла, що люди стали байдужі до тварин… але як же так вийшло, що ми стаємо байдужими один до одного???
Поки я стояла на касі і чекала бабусю, я розглядала, що ж купують люди… випивку, чіпси, солодощі, газовану воду… все те, що руйнує нас зсередини… те, від чого можна сміливо відмовитися, щоб допомогти ось такій ось бабусі!!!
Я точно знаю, що серед моїх друзів і знайомих дуже багато вчинили б так само як і я сьогодні. Це пост не про те, яка я гарна. Цей пост звернення, і швидше за все до молоді, до моїх дітей, до друзів моїх дітей: Будьте уважні до людей! Спостерігайте і допомагайте, захищайте тих, кому це дуже потрібно!
Не будьте байдужі! Будь ласка!!!
Автор: Ольга Джулай.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
