Дмитро, Анна та їх семирічний син Артем – щаслива родина в прекрасному українському місті Харків.
Тепер Анна та семирічний Артем мріють прокинутися від цього “сну” і знову обійняти тата, складати з ним конструктори, які Артем обожнює. Вони й далі живуть в Харкові в мами Анни.
“Це – важко, оскільки ціни зросли в кілька разів, а пенсію на сина досі не вдалося оформити. Доводиться виживати в тих умовах, в яких опинилися”, – каже жінка.
Дмитро служив в одному із спецпідрозділів поліції і пішов 24 лютого на свою кількаденну ротацію. З роботи не вернувся. Його не стало 18 березня.
Дмитро тоді їй дзвонив, просив не виходити з підвалу, розповідав, що він розбирав завали будинків, де були люди…
“Хоча Дмитро бачив багато негативних ситуацій, адже понад 20 років працював в одному із спецпідрозділів поліції, ця війна його зламала”, – каже Анна, що чоловік говорив їй, що неймовірно втомився.
Жінка каже, що її друзі, рідні та близькі її підтримують морально. Зараз вони живуть на зарплатню матері Анни, тому допомога від фонду «Діти Героїв» стала для них відчутною – фінансова допомога, дитяче взуття, мобільний телефон, ці дрібниці вони не могли собі дозволити.
“Зараз ми мріємо про неможливе – дуже хочемо, аби наш тато повернувся додому живим. Щоб одного ранку ми прокинулися, а нам сказали, що все це був лише страшний сон. А ще дуже хочемо, щоб швидше закінчилася війна і ми могли жити спокійно у вільній та незалежній Україні”, – додає Анна.
За матеріалами УП.
Фото: скрін.
