Дмитро, Анна та їх семирічний син Артем – щаслива родина в прекрасному українському місті Харків.
Тепер Анна та семирічний Артем мріють прокинутися від цього “сну” і знову обійняти тата, складати з ним конструктори, які Артем обожнює. Вони й далі живуть в Харкові в мами Анни.
“Це – важко, оскільки ціни зросли в кілька разів, а пенсію на сина досі не вдалося оформити. Доводиться виживати в тих умовах, в яких опинилися”, – каже жінка.
Дмитро служив в одному із спецпідрозділів поліції і пішов 24 лютого на свою кількаденну ротацію. З роботи не вернувся. Його не стало 18 березня.
Дмитро тоді їй дзвонив, просив не виходити з підвалу, розповідав, що він розбирав завали будинків, де були люди…
“Хоча Дмитро бачив багато негативних ситуацій, адже понад 20 років працював в одному із спецпідрозділів поліції, ця війна його зламала”, – каже Анна, що чоловік говорив їй, що неймовірно втомився.
Жінка каже, що її друзі, рідні та близькі її підтримують морально. Зараз вони живуть на зарплатню матері Анни, тому допомога від фонду «Діти Героїв» стала для них відчутною – фінансова допомога, дитяче взуття, мобільний телефон, ці дрібниці вони не могли собі дозволити.
“Зараз ми мріємо про неможливе – дуже хочемо, аби наш тато повернувся додому живим. Щоб одного ранку ми прокинулися, а нам сказали, що все це був лише страшний сон. А ще дуже хочемо, щоб швидше закінчилася війна і ми могли жити спокійно у вільній та незалежній Україні”, – додає Анна.
За матеріалами УП.
Фото: скрін.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину