fbpx
Історії з життя
Хоч і холодно було дуже, та побігла я зранку у суботу купити молока на базар. Дивлюся, а пританцьовуючи на місці, закутана в шерстяній хустині, стоїть моя колишня свекруха та продає сметану і молоко. Я одразу ж підбігла до неї, обняла її привітала, запитала, що вона забула тут, адже у неї не те здоров’я, аби в таку погоду цілий день стояти

Побігла я зранку у суботу купити молока на базар. Дивлюся, а закутана в шерстяній хустині стоїть моя колишня свекруха та продає сметану і молоко. Я одразу ж підбігла до неї, обняла її привітала. Так сталося, що мій перший чоловік, не побачив в мені хорошої жінки, хоча я і їсти готувала, і прибирала, ще й гарно заробляла. То ж ми і розлучилися через вісім років спільного життя.

Світлана Анатолівна була дуже хорошою людиною. Ми прожили разом з нею у її двоповерховому будинку біля чотирьох років. Мене вона полюбила як власну дочку і раділа, що така хазяйновита невістка їй дісталася. Мовляв, хоч на схилі літ відпочине.

Раділа нашому сину, її онуку і допомагала  мені з ним тактовно і не перетягуючи все на себе. А коли Юрчику виповнилося 5 років, свекруха сказала, що вона вже жінка не молода і хоче переписати все своє майно на дитину. Чоловік почав її відмовляти, щоб не поспішала і не рубила необдуманих кроків. Я тоді ще щиро здивувалась, адже ж нічого такого в цьому не бачила, навіть навпаки.

 А через кілька тижнів мій чоловік повідомив мені, що зустрів іншу жінку. Казав, що зі мною він не щасливий. Пояснив, що та інша справжня господиня і буде справжньою дружиною. Я зібрала речі, взяла сина і пішла від нього.

Бабуся бачила онука досить часто, пізніше Юра підріс і вже сам бігав до неї на гостину.

Так ось, я поцікавилася у колишньої свекрухи чому ж вона в такий холод і в такому віці продає на базарі. Несподівано вона почала плакати. Сказала, що син з невісткою вирішили зробити міні ферму родинну. Бабусі дісталась найлегша роль – продавати усе те на базарі.

Мені стало так шкода її. Вона настільки хороша людина. Я погану уявляю як можна у її віці от так цілий день працювати у будь яку погоду. Придбала все, що в неї залишилось, хоч і не потрібне воно мені було, і довго дивилась, як вона поволі йшла до маршруток в їхнє село..

Пізніше я розповіла цю історію Юрі. Ми порадилися і вирішили забрати бабусю до себе. Викликали таксі і поїхали по стареньку. Вона була дуже здивована. Неохоче, але пішла з нами. Тепер живемо втрьох. Бабуся готує смаколики щодня, радіє успіхам Юри в школі і просто живе.

А син з новою невісткою жодного разу не зателефонували, щоб запитати як вона. Вони дуже образились на нас, бо тепер повинні наймати людину для роботи, а це не входило у їхні платни зовсім.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page