fbpx
Україна
«Коли було уже край як важко, дівчат обіймала жінка, яка була серед полонянок найстаршою. Казала: «Іди, я тебе обійму, як мама». Мені б дуже хотілося побачити цю жінку і поцілувати її руки” – мама звільненої з полону медикині Марини Голінько

Ми розповідали вам історію мами Любові, яка чекає свою донечку Марину з тортом і все мріяла, де вона буде, коли почує її «Мамо, я вдома».

“Я підіймаю слухавку і чомусь мені так от мені подумалось, що це вона. Кажу: «Маринка, це ти?». Такий голос: «Мам, це я». Тоді така радість мене накрила, наче душа розкрилася”, – тішиться пані Люба.

Вони цілу ніч не спали і поїхали з Оленкою до Маринки. Проте без торта, але з варениками.

“Ми раненько встали і наліпили вареників із сиром. Взяли сметану і поїхали. Ми зустрілися в парку та разом їли вареники. Маринка вмочала вареник у баночку зі сметаною і їла. Ми раділи”, — розповіла сестра Марини Олена Коваль і показує фото з зустрічі.

В полоні їм казали, що України вже не існує, рятували думки про дім.

“А ще Марина розповіла, що у полоні, коли було уже край як важко, дівчат обіймала жінка, яка була серед полонянок найстаршою. Казала: «Іди, я тебе обійму, як мама». Мені б дуже хотілося побачити цю жінку і поцілувати її руки”, — каже пані Любов.

Марина каже, що думала, ніби змінилася назавжди, але тільки переступила кордон – безмежно щаслива.

“За увесь цей період у полоні я ніколи не думала, що зможу бути такою як раніше, бо я взагалі дуже позитивна. І от думаю, все, буду сумна, серйозна, але коли ступила додому побачила, що я вже в рідній країні, то все одно посміхаюся і щаслива попри все”, – каже Марина.

Зараз вона мріє аби всі військові повернулися додому.

Фото: колаж.

10/24/2022

You cannot copy content of this page