Коли мені було 27 мама прийшла розгублена і вся в сльозах. Ховаючи очі, ніби аж соромлячись вона повідомила, що при надії. Тоді я твердо її запевнила і пообіцяла, що зроблю усе, аби мій братик, чи сестричка ніколи не залишились у цьому світі самі.
Пам’ятаю, як того дня ми з мамою довго розмовляли. Тоді ми помінялись місцями: вона – маленька і геть розгублена. а – доросла “кам’яна стіна”.
У неї було стільки усіляких страхів у голові. Новина стала для неї і мого вітчима справжньою несподіванкою. адже жили вони разом більше десяти років і давно вже втратили надію мати спільну дитину. Мамі майже п’ятдесят, вітчиму уже шістдесят з “хвостиком”, а тут таке диво.
Можливо. вони б і думали щось. але моя сестричка довго не давала про себе знати. Лиш перебуваючи на шостому місяці мама поїхала на перевірку, адже “щось спину тягне”. Там її і ошелешили.
Я все життя мріяла про брати чи сестричку і хоча вже мала своїх дітей, проте з нетерпінням чекала появи рідної душі. Минув відведений термін і на світ з’явилась така схожа на мене малу, прекрасна принцеса. Мама і вітчим оразу помолодшали років на тридцять. Бігали навколо люльки гойдали, співали, і щиро раділи маленькому диву, яке принесло у їхній дім стільки несподіваної радості.
Я теж дуже завжди любила сестру. І хоч вона була молодшою за моїх дітей. проте чомусь ближчою від них. Вона була ще геть дитино, я їй напевне здавалась великою тіткою, але вона називала мене не інакше як сестричкою і ділилась ще змалку усіма своїми секретами.
Минуло двадцять п’ять років. Вітчима нажаль уже немає, а мама хоч і бігає, але роки беруть своє. Моя сестричка вже заміжня пані, яка живе за кордоном.
Ми зараз усі у її великому будинку в Польщі. Як тільки усе це почалось, вона прямо наказала мені узяти дітей з сім’ями. маму і їхати до них. У наш дім “прилетіло” через тиждень після нашого від’їзду, тож я твердо впевнена – сестра урятувала життя усій нашій родині.
Часто думаю, а якби я тоді сказала мамі, що пізні діти – ранні сироти, чи ще якісь такі популярні зараз висловлювання.
Чи мали б ми де прихилити голову, чи знайшлась би в цьому Всесвіті для мене хоч одна настільки рідна і тепла душа, як моя сестричка?
21,11,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину