Вікторія не дружить з кулінарією. Вона б з радістю, але те, що в кухарів виходить легко і просто, у неї горить, тягнеться і, в кращому випадку, розбивається. І вона не дуже цьому б, і переживала, проте її чоловік відмовляється їсти одну гречку. Нічого іншого Вікторія готувати не вміє.
Ще вчора вони в гуртожитку варили суп з пакетику заправки, а тепер треба нагодувати і себе, і його, щоб ситно, і з феєрією смаку. Тому, на поміч спішить гугл. Де і чому вона вичитала рецепт риби під медово-часниковим соусом – загадка. Може, її наштовхнуло знання, що Руслан любить рибу? Так, але. Чому вона вирішила, що ця риба має бути приготована ось так – екзотично? Хотілося ейфорії смаку? Ні, просто в рецепті таааак описували смак страви і неземні відчуття від поєднання меду, і часнику. Цей соус мав надати консерві з тунця такого вигляду, ніби ти на секонді знайшла брендову річ за дві гривні. Або потрапила на розпродаж, де один плюс один дорівнює десять і тобі всього отого дуже треба. Або твій улюблений крем потрапив на акцію з вісімдесятивідсотковою знижкою. Або ви купили куртку, а там в кишені п’ятсот гривень, а куртка за сімсот? Розумієте?
І Вікторія знала, що таке мед і нелюбила його з дитинства. Як згадає тягучу зцукровану жижу! Аж дотепер здригається. Часник молода дівчина має обходити, як вампір – бажано не стрічатися на шляху.
Консервований тунець в ній не викликав ніяких асоціацій, окрім стійкого запаху, яким ще довго смердить ніж, дошка, тарілки, запах в кімнаті і пальці. Отож, інгредієнти доволі самі по собі специфічні. Але хто ж надумав їх поєднати? Де ж ти, гурмане, такий взявся і де тебе знайти, щоб подякувати?
А дякувати є за що! Вона це все сама мусила з’їсти!
Коли перед Русланом було поставлено чудо на тарілці, він точно «ейфорійнув» від запаху, а на вигляд воно було таке саме. Тільки переконавшись, що кохана не планує його звести зі світу, наважився спробувати шматочок.
На цьому моменті реклама з чудо-рецепта перестала діяти. Може, його треба підсовувати перед початком споживання. Сидить людина перед цією сіро-бурою жижею і читає, що смак задовольнить будь-якого гурмана, бо ви відчуєте неперевершені нотки, які окремо ніколи не дадуть такого смаку, а от це особливе поєднання віднесе ваші рецептори в рай! І ковтаєш і звіряєшся далі з текстом. Всі щасливі і ситі.
Руслан відмовився це їсти і пішов запарювати вермішель. Вікторія, з виглядом «я тебе приготувала – я тебе й з’їм», запхала ложку до рота. Відчуття були й справді неперевершені.
В кожної жінки є свої граблі, а у Вікторії це – медово-часниковий соус. Невдача з тунцем не наштовхнула її на якісь висновки. Вона подумала, що з рецептом все добре, просто вона така криворука. Але ж другий раз, самі розумієте – майже професіонал. Готує Вікторія м’ясо під медово-часниковим соусом. Бо м’ясо, то не консервований тунець! Її не насторожило, що духовка киптіла і смерділа, бо вона свято вірить в рецепти, особливо в ту частину, коли хвалять готову страву. Бо саме ця частина і є найважливішою! От як ви опишете гречку? «Смачно, поживно». Дуже хочеться таке їсти і тим більше готувати. А от коли про досконалість смаку, соковитість, ніжний аромат, п’янкий запах – вже тече слинка і біжиш по продукти.
Руслан знову дивився то на її переможне обличчя, то на м’ясо з чимось чорним. Він переконався, що жінка не планує його зжити зі світу і почав їсти. Почав їсти, бо погляд Вікторії говорив, що якщо й на цей раз не вийшло, то це заняття не для неї.
– Кохана, знаєш, це, справді.., дивовижні поєднання… Слухай, а може давай з простенького? Ти чистиш картоплю, а я смажу?
Автор: Ксеня Ропота.
Фото Pexels.
