fbpx

Мама казала перед виходом: «На солодке не надійся, бо тета Оксана не отримала від бабусі грошей на дах» і я вже понуро пленталася на ту гостину

Зараз почалася серія свят і одразу ж ностальгія, що в дитинстві все було яскравішим і цікавішим. Але я відповідаю на своє ж запитання – не було ні цікавіше, ні веселіше, а було просто дуже і дуже рідко!

Не скажу, що ми жили бідно, тим більше мама працювала в продуктовому магазині, але в той час ковбасна нарізка на стіл – це велика рідкість, рідкість той самий олів’є, рідкість навіть шуба! Для того, щоб смачно поїсти – треба було справді чекати якогось особливого дня, якого дуже і дуже чекали.

Отже, уявіть собі, що ви йдете в гості і не їли зранку, щоб вже в гостях наїстися смаколиків досхочу! Може, навіть, буде смажена риба!!! А ще будуть пляцки! Йдемо ми цілою родиною, де людей шість-вісім, якщо не рахувати дітей.

Господарі приречені на гостинність, але є у них одна фішка – автобус рушає в певній годині, тому гості мають час поїсти дуже обмежений.

Тому вони зустрічають гостей розмовами десь близько години. Але гучне бурчання в животах перебиває світську бесіду хто женився-розлучився. Далі ще пів години накладають на стіл і гості просто кидаються на їжу.

Набивши пузо швиденько, не завжди лишався час на солодке, бо перед ним мали бути голубці. А далі кава і солодке. А вже та година, що треба йти на автобус і через хвилин 5 треба виходити. Якщо господарі дуже радушні. То давали з собою солодке, але це все залежало від того, в якому гуморі перебувала господиня. Бо, якщо на її думку, родина не дуже поштиво до неї ставилася протягом року, а ще й сварилися, то вона буде затягувати час якнайдовше і ніякого солодкого не дасть!

Тому мама казала перед виходом: «На солодке не надійся, бо тета Оксана не отримала від бабусі грошей на дах» і я вже понуро пленталася на ту гостину.

А тепер я собі свято можу зробити щодня, якщо не сама спечу, то можна все купити в магазині. Можна не годувати рік свиню аби мати на святковому столі биточки. Тому те й свято не якесь особливе, бо ти не чекаєш від нього нічого такого, чого не маєш вдома.

А те саме олів’є стало настільки буденним, що вже хочеться якогось іншого салату.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page