Пів року в окупації провела 65-річна жителька Балаклії Наталія Кривуля разом з дітьми, онуками та сусідками. Коли в місті стихли обстріли, вони наважилися вийти з підвалу і, коли почули українську мову – їхньому щастю не було меж!
“Ми сиділи у підвалі. Потім піднялися до мене на третій поверх із зятем, він дивиться у вікно і каже: “А ну тихо! Чуєш, українська мова!” Я кажу: “Де?” Пішли на балкон, я виглядаю, а внизу четверо стоять, на рукаві блакитні стрічки. Я кажу: “Ой, мабуть, наші. Не перевдягнуті ж росіяни?” — згадує Наталія.
“Заходимо у підвал, кажемо: “Наші прийшли!” А мені відповідають: “Ну да, ну да…” Не вірять! А потім вийшли, подивилися, правда, наші хлопці! Це не забудеш. Тоді все у душі колотилося, не вірилося, що ми вільні, аж легше дихати стало!” — говорить Наталія.
Жінки плакали від радості і обнімали військових, дуже хотілося хлопців чимось смачненьким пригостити, а ж нічим – ні газу, ні світла в будинку не було, залишилося трохи оладок, які смажили на вогнищі.
Жінка не евакуйовувалася з міста, бо не думала, що все так затягнеться і окупанти будуть настільки нахабними.
“Я не знаю, як нашим вдалося їх звідси вибити, це просто диво. Пам’ятаю, як мама розповідала про війну з німцями. Але тут свої, слов’яни, і так поступають з нами”, — каже Наталя.
Пані Наталія розповідає, що ввесь час було розмов – чи прийдуть «наші»
“Ми так цього чекали. Коли були обстріли, ми сидимо у підвалі і кажемо: “Невже наші не прийдуть?” Ми тільки про це й говорили. Я завжди вірила, бо не може бути Україна ні під якими окупантами”, — розповідає Наталя.
“Окупанти ходили тут, як пани. Владно так казали: “А ну стій!” здебільшого до чоловіків. У мене дві молоді дочки, тож у магазин я бігала, старалася, щоб вони менше на вулиці ходили”, — каже.
Були серед балаклійців і ті, хто співпрацював з загарбниками, в такий список внесли її і її родину. Якби не прийшли ЗСУ, Наталія не знає, що було б з ними.
Тепер 8 вересня для неї свято, бо такого “салюту у душі” не відчувала давно. Хоч військові й не скуштували її оладок, але вона поділилася рецептом в відео Суспільному: все просто – кефір, цукор, сода і борошно. Тоді готували на дріжджах, бо не хотіло в холоді тісто підходити.
Фото: колаж.
10/16/2022
