На тісній гуртожитській кухні тато і син чаклують над варивом: за кілька хвилин цукор розтопиться і батько переллє його в формочки, а Ігор покладе палички. Далі дочекатися, коли вони застигнуть і піти продавати аби допомогти армії.
Щоденна праця батька і сина принесла 20 тисяч гривень допомоги Збройним силам України.
Родина жила в російському Тюмені, але кілька років тому переїхала, купивши кімнатку в дніпровському гуртожитку. Коли почалося повномасштабне вторгнення батько з сином вирішили так допомагати армії – виготовляти льодяники, бо їх дуже просто робити, продавати, а кошти перераховувати армії.
“Ми вирішили допомогти ЗСУ, щоб сказати окупатам остаточне: “До побачення”, – каже Ігор.
Денис Собко, батько хлопчика, каже, що дуже пишається тим, як хлопчик ставиться до своєї роботи, та й взагалі в житті.
«Навіть в онлайн-уроках в школі, вчора побачив, у нього пише «Ігор Собко. Слава ЗСУ», – пишається батько.
Перехожі радо купують смаколики, бо «Це для наших хлопчиків», а Ігор не лише закликає купувати, але й співає та танцює аби підняти настрій людям.
Фото: колаж.
