У доньки весілля було менше року тому. У молодих окреме житло, знімають. Маму зятя знаю. Все складалося добре, ми разом допомагали нареченим, разом чекали онуків. Жодних непорозумінь не було.
Підтримувати стосунки було складно. Ми живемо у різних містах на відстані майже 50 км. Звичайне життя: будинок, робота. У нас із чоловіком ще є дочка п’ятнадцяти років. Сваха розлучена з батьком зятя. Живе одна. Ми бачилися ще кілька разів після весілля, коли воно приїхало на свята до дітей і з переїздом їм допомагали. Їм екстрено треба було з’їхати, не порозумілися з господарем квартири.
Іноді телефонували, говорили про все, обговорювали, як допомогти молодим, щоб вони якнайшвидше купили свою квартиру.
Перед Новим роком вирішила зателефонувати дочці та дізнатися про її плани на свята: будуть вдома або до друзів підуть, а може, поїдуть кудись.
А вони не мали планів. Вони навіть ще й не думали про це зовсім. Я покликала до нас у гості. Чоловік хотів м’ясо посмажити. Можна було б у караоке поспівати. І сваху хотіла запросити. Чоловік був готовий привезти її.
Дочка сказала, що обговорить цю пропозицію із чоловіком, а потім вони скажуть, що вирішили. Ми живемо на своїй ділянці, багато місця. Ще рік тому купили багато всяких прикрас. Чоловік із молодшою донькою оформили все красиво.
Того ж вечора донька зателефонувала і сказала, що вони згодні на нашу пропозицію. Тільки свекруха відмовилася. Хотіла сама вдома побути, можливо до друзів піде.
Через тиждень я сама зателефонувала свасі. Почала вмовляти. Мій чоловік міг би її забрати, а потім першого вечора привезти, або другого з ранку. Або ж за таксі заплатили. Було б весело. Усіх своїх тільки звали: ще сестра з чоловіком та її син із дружиною. На весіллі всі бачилися, знайомі між собою. Свасі теж запропонувала когось із собою взяти.
Мама зятя сумнівалася. Вона зазвичай із друзями відзначала. А ті конкретики ще не дали. Сама вона хотіла просто вдома перед телевізором посидіти та лягти відпочивати.
Я не заспокоювалася. Ми були ще надто молоді, щоб просто дивитися телевізор і йти спати у новорічну ніч. Все одно продовжувала вмовляти приїхати. Тим більше, для наших дітей це був перший Новий рік у шлюбі.
Врешті сваха і не відмовила, і згодою не відповіла. По факту, добре, якщо друзям піде відзначати. А якщо все-таки вдома залишиться? Нам було всім по п’ятдесят років плюс-мінус. Рано ще в такому віці сумувати.
Через день пролунав дзвінок від дочки. Вона повідомила, що свекруха не приїде. До того ж вона дуже всіма незадоволена. Причиною тому було те, що діти вирішили святкувати у нас, а не в неї. З чого це раптом діти збиралися їхати до батьків дружини, а не до матері чоловіка. Як вона сказала, я сина в неї забираю, хочу міцніше прив’язати до себе.
І нікуди свекруха не збирається їхати. Вона хотіла побути вдома, щоб діти самі приїхали. І на нас чекала. І чому вирішили в нас, а не в неї.
А як вона собі це уявляла? Живе вона у двокімнатній квартирі. Місця на всіх було б замало. Або просто за столом треба було сидіти і роз’їжджатися одразу по хатах. Якщо порахувати, то виходить донька з чоловіком, я з чоловіком і ще однією донькою плюс сама сваха.
Тим більше, вона зібралася дивитися телевізор і лягати спати. Якщо вона планувала всіх зібрати в себе, то треба було про це говорити як мінімум. Могла через сина з невісткою передати, коли вони дзвонили, щоб у гості покликати.
Некрасиво вийшло. Зять потім намагався ще кілька разів поговорити зі своєю матір’ю. Марно. Сваха заявила, що вона до друзів піде. Хоч це і сімейне свято, але сім’ї у неї тепер немає. Тому буде з чужими людьми відзначати.
Ото не соромно їй було? Не вперше ж без сина відзначатиме. Зять тільки школу закінчив, і вона почала з друзями відзначати Новий рік. А тут раптом згадала, що то сімейне свято. Але ж ми запрошували. Наголосили що буде по-сімейному.
Вона потім ще раз дітям дзвонила та уточнювала, чи не передумали вони. І сказала, що діти можуть не розраховувати на фінансову допомогу з її боку, якщо вона нічого для них не означає.
Навіть мій чоловік не витримав. Сказав, що й не потрібна така допомога, яку потім постійно нагадуватимуть. Не будемо при зяті про гроші говорити і про маму його. Вирішили на свято ще молодих друзів покликати, щоб веселіше було. На цьому й зупинилися. За зятя прикро. Йому ще доведеться з матір’ю не раз спілкуватися. А нам усе стало зрозуміло із цією родичкою.
Головна картинка – pexels.
