Христина Ординська дотепер не розуміє, як батька чотирьох дітей взяли на передову. У неї з Юрієм четверо дітей: наймолодшому два роки, а найстаршому — буде 11. Тоді брали всіх і обіцяли, що його далеко не пошлють, щось в тилу буде робити. Чоловік пробув на фронті трохи більше місяця.
Христина каже, що до останнього не вірила, що його вже нема. Вже в селі ходили чутки і знали в сільській раді, але ніхто їй не наважився сказати їй правду.
“Я дзвонила у всі області. Вірите? Думала, може поранений, то навіть у Львів дзвонила. У мене був зошит розписаний номерами, які я знаходила. Бувало, медики перенаправляли, давали контакти інших лікарів, які могли б щось знати. За день до офіційного повідомлення в селі люди про це вже говорили, сільська рада це знала, а мене ніхто про це не повідомив. Мені це було неприємно. Сільрада чекала на представників військкомату, щоб сказати мені офіційно”, — розповідає Христина.
Жінка каже, що тяжко було впізнанні – вона просто не розуміла, що перед нею її чоловік, не хотіла розуміти. Впізнала лише по руках.
Зараз вона сама на великій господарці, яку треба обробити, доглянути, попорати та ще за дітьми дивитися. Чоловіка страшенно не вистачає. Попри скруту з грошима, жінка не планує продавати чоловікові столярські інструменти. Каже, що й на цьому навчиться робити, як навчиться виховати його дітей.
“Питання стояло щодо документів. Там було, що він зареєстрований у Житомирі. Лише у липні я почала отримувати цю пенсію — приблизно 4800 гривень на дитину”.
Жінка не розуміє, чому це сталося саме з їхньою родиною, діти продовжують чекати на тата.
“Діти знали, де тато. Але думали, що це як заробітки: він далеко, має приїхати, щось привезти, купити. Найменший продовжує шукати тата. Він ще не може зрозуміти, що тата більше нема. Діти чекають на нього”, — каже Христина.
Пригадує, що Юрій їй казав: якщо він не піде, той не піде, але окупанти прийдуть до них додому.
Зараз жінка хоче одного – навчити своїх синів тому, що мав навчити батько.
За матеріалами Суспільного.
Фото: Суспільне.
09/23/2022
