fbpx
«Мамо, а коли ти вже нам гроші будеш висилати? Мені вдіти нічого і дороге все. Ми ж замовляємо страви, бо ніхто не хоче готувати», – ось такі приблизно повідомлення мені лунали чи не в перший місяць мого перебування за кордоном.
Кажу щиро, що я вкотре махнула на себе рукою і їхала лише для того
Спочатку донька вирішила переїхати до мене, щоб підтримати після того, як не стало мого чоловіка. За донькою несподівано переїхав її чоловік і двоє дітей, тому я мусила переїхати з нашої з Петром спальні в комірчину, де колись був різний мотлох, а тепер поміщався диван.
Далі я перестала відвідувати зал аби подивитися телевізор. – Мамо, Сергій з роботи хоче
Я вже сама не знаю чи стою на правді. Бо так мені син з невісткою голову закрутили, що край. Але я не хочу їм квартиру віддавати! Може й правильно віддати дітям двокімнатну квартиру, а самій перейти в стару, але я не хочу, а як згадаю, що я пережила заради нової квартири, то категорично проти такого обміну
Мені зараз шістдесят три роки і я побула щасливою лише кілька років, коли купила
Треба було мені язика міцно за зубами тримати і ні слова нікому не казати. Та я ж щира душа, візьми і висповідайся дітям. То ж ти, Галино, життя прожила, хіба не знала чим поверне? Та де ти такого чекатимеш від рідних дітей?
Треба було мені язика міцно за зубами тримати і ні слова нікому не казати.
Треба було бачити очі мого чоловіка, коли я сказала, що не дозволю йому у нашу квартиру привезти його маму. Стоїть і очима кліпає, відкриває рота, а слів немає. Зрештою видав: “Так то ж мама моя. Ти моя дружина, ми сім’я”. Ага – сім’я. От тільки хай Анна Петрівна тепер шукає тих, кого вона всі ці роки “сім’єю” називала
Треба було бачити очі мого чоловіка, коли я сказала, що не дозволю йому у
В мене таке вперше в життів було, щоб і руку мені цілували, квіти дарували, а мені, на хвилиночку, вже п’ятдесят один!
За плечами лише невдалий шлюб, двоє невдячних дітей, а попереду безрадісна старість. А тут
Мамо, ти про що говориш? – голосом виховательки в садочку мені донька каже. – Скільки на твій вік уже треба? Повір, такі гроші у стіни вкладати ніхто не буде. Приїду з чоловіком, що підремонтуємо і хай стоїть як є. Вигадала такого
— Мамо, ти про що говориш? – голосом виховательки в садочку мені донька каже.
Віктор був лікарем моєї бабусі, так ми й познайомилися. Мені сподобався цей чуйний чоловік, його підхід до підопічних, а найбільше в ньому сподобалося те, що він звернув на мене увагу. Кілька походів в ресторан, кіно, прогулянок і наче ми знаємо один одного все життя
– Тільки є одна проблема, – сказав мені він, – Справа в тому, що
Я завжди братовій допомагала відколи не стало Степана. Вона сама з двома дітьми залишилась, а я й заміжня і заробіток хороший. Так і цього разу – приїхала на гостину і вручила їй 5 тисяч у конверті. Однак, уже ввечері, я мало не плакала, бо побачила, куди ті гроші пішли
Я завжди братовій допомагала відколи не стало Степана. Вона сама з двома дітьми залишилась,
Комусь не треба, а комусь і пригодиться, так, що я ні разу не пожаліла, що тоді не покинула Олега
Я була заміжня з великими планами на майбутнє і наче жили ми з чоловіком

You cannot copy content of this page