Забігла сусідка:
– З днем народження тебе, Валю. Щастя, здоров’я – скоромовкою сказала вона і розгубилася – А ти чого одна? Ніхто не приїхав чи що?
Баба Валя, проковтнувши клубок у горлі, суворо відповіла:
– За привітання дякую. Ти навіщо прийшла, Аню?
Та переповнена цікавістю, відповіла:
– Та я борошна хотіла попросити. Затіяла пиріг, а на підсипку НЕ вистачило. Виручиш, Валю. – І отримавши борошно, пішла.
“Ну зараз понесе по селу, що на мій ювілей ніхто не приїхав”,- подумала бабуся Валя. Оглянула накритий стіл і заплакала. Вона до свого ювілею три місяці готувалася. Гроші відкладала, щоб і донці догодити і внучкам. А нікого і немає.
Заміж Валя вискочила в сімнадцять. Батьки були питущі і вдома навіть поїсти не завжди було. І тут до них в село приїхав Михайло. Сам він родом з іншої області, а сюди до армійського друга приїхав. Познайомилися на річці. Михайлові сподобалася дівчина, яка безстрашно запливала туди, куди і сильний чоловік не допливе. Він захоплений підійшов і заговорив. Вона соромилася дуже, але цей незнайомий хлопець, їй відразу сподобався. А через місяць він її посватав . Батьки проти і слова не сказали, їм, як Валя зрозуміла, все одно було. Вони з Михайлом розписалися і поїхали до нього на батьківщину.
З ріднею чоловіка у неї стосунки склалися не дуже. Особливо з його сестрою Ольгою. Та часто дорікала, мовляв навіщо незаможну взяв? А у Валі з речей спідниця та кофта. Він спочатку заступався, а потім і сам таку ж пісню заспівав Валі і сам дорікав. Скільки сліз вона пролила. Можливо тому і первістка свого через це втратила. А потім у них з’явилася донечка, Катя.
Дівчинку балували неймовірно, особливо батько. Адже після доньки, вона більше не змогла стати матір’ю.
– І де ти тільки таку відкопав? Подарувала одне дитинча і все? У нас в роду завжди в сім’ях дітей багато було. А вона ще молода, а вже не може. Пустоцвіт, – повторювала Ольга братові.
Михайло рот сестрі прикривав, але вдома відривався словами. Валя терпіла, а куди їй з дитиною, назад до батьків? Там ні роботи, ні житла. А жити з питущими родичами знову, їй не хотілося.
Час минав, Катюша дорослішала. Після дев’ятого класу, пішла в місцеве училище вчитися на повара. А тут Валі роботу запропонували вахту. Місяць працюєш, місяць вдома. Михайло на той час ніде не працював. Як з останнього місця за прогули вигнали, так він вдома міцно влаштувався. Роботу дружини сприйняв як належне.
– Їдь, а за донькою я пригляну, – пообіцяв.
І Валя з легким серцем поїхала.
Її не було рівно місяць, тридцять днів. Вернулась додому і ахнула. Чоловік начаркувавшись, на дивані хропить. Донька тільки до ночі повернулась. Валя до неї: – Де ти була? – А Катя їй зухвало так – Не твоє діло. Уже доросла і питати дозволу не маю наміру. Гроші привезла? Завтра даси, я собі там спідничку класну пригляділа – і пішла спати. Вона не спала всю ніч, плакала.
Валя вирішила, все, ніякої роботи, вдома залишиться. Але тут збунтувався чоловік. – Нічого хорошу роботу втрачати. Більше такого не повториться – просив він її. І вона здалася, поїхала. Хоча на душі було неспокійно, як вони там. А коли приїхала, донька заявила що чекає дитину і збирається заміж.
На вечорі, після розпису в РАЦСі, Валя з тугою дивилася на доньку. Вона повторює її долю .Замість того щоб вчитися, вона заміж вийшла. І зять якийсь дивний. Сам наречену обіймає, а витріщається на її подруг незаміжніх.
Катя з чоловіком розлучилася, коли внучці пів року було. Донька довго в дівках не сиділа, знайшла нового друга. На Валю внучку залишила і поїхала в місто.
– Потім Олю заберу. Ось тільки влаштуємося – пообіцяла вона матері. І пропала на два роки.
Валя внучку любила, але пам’ятаючи досвід з донькою, намагалася не балувати і чоловіка за це сварила. Та Оля дівчинкою була спокійною і слухняною.
З міста Катя привезла внучку Таню і нового чоловіка. Погостювали тиждень і назад поїхали.Тільки вже без Тані.
– Мамо, у нас зараз труднощі. Нехай Таня у тебе поживе, – попросила вона Валю. Так у бабусі росли дві внучки.
Дівчата одна за одною пішли в школу. Валя їх до самого закінчення в школу провожала. Тримала в строгості, контролювала. Міша до цього часу зовсім опустився. Валя вже як господиня, виселила його в літню кухньку. Там він і жив, коли пив. Як переставав, в дім повертався.
Внучки його любили дуже, адже на відміну від бабусі він був зовсім не строгий. Донька приїжджала на день другий, але рідко. Слава Богу, дітей більше не привозила.
А потім Валя з чоловіком залишилися одні .Внучки одна за одною до матері поїхали. Адже в місті можливостей більше. Спочатку дзвонили, писали, але з часом все рідше і рідше. Валя розуміла, що там у них вже своє життя, але дуже сумувала.
А сьогодні з ранку, поки вона накривала на стіл, встигла посваритися з чоловіком. Він ще з позавчора став її день народження святкувати. І досі продовжував. Вона його і лаяла і соромила, а йому хоч би хни .- Радіти повинна, що не забув про твій ювілей. За твоє здоров’я п’ю.
За вікном вже стемніло, а баба Валя все за столом сиділа. “Треба зі столу прибрати” подумала вона “Адже зіпсується все”. Але не зрушила з місця.
І раптом:
– Бабусю, ми приїхали – забігла в будинок Таня. Баба Валя здригнулася і заусміхалася. Згодом дім наповнився приємними голосами і звуками. Донька і внучки перебиваючи один одного, обіймали і цілували її. На цей гамір з кухоньки виповз Міша і вже тягнув руку до графина з випивкою. “Ну і нехай” помітивши це, подумала Валя і щасливим поглядом, обвела свою сім’ю. Нехай і припізнилися, але приїхали ж. Значить вона їм дорога. А це щастя знати, що ти не даремно прожила своє життя. Хай не завжди щасливе і не просте, але своє власне.
З мережі.
Фото ілюстративне.
