fbpx

Одного дня я просто забула закрити вкладки на планшеті і мій чоловік перечитав усе листування. Що ж тут почалось! Зупинити його було не можливо. Врешті він добалакався до того, що я повинна зібрати речі і йти. Але чому? Хіба це аж така величезна провина, що ми вже й жити разом не можемо?

Я потрапила у дуже неприємну ситуацію, яка може дуже погано закінчитися для мого шлюбу. Я в повній розгубленості і не знаю, що робити. Я б дуже хотіла почути поради по моїй ситуації, особливо, від чоловіків.

Почну з того, що розповім про себе. Мені 26 років, в шлюбі 3 роки, дитині – 1,5. Чоловіка свого я дуже люблю, ніколи його не зраджувала і не збираюся. Чоловік трохи старший за мене, він хороший батько і чоловік. Відносини у нас непогані, правда, до заміжжя вони були яскравіше, чи що Але це не дивно, адже у нас маленька дитина і часу і сил на себе майже не залишається. Я людина по натурі дуже активна і діяльна, скільки себе пам’ятаю, завжди брала участь в різній самодіяльності, обожнюю танцювати, непогано співаю, завжди мала велике коло спілкування.

Але все це було до заміжжя. Потім хотілося більше побути з коханим вечорами і нікуди не виходити. Ми відразу після весілля вирішили, що не будемо довго тягнути і заведемо малюка. Було дуже непроста виношувати, але зараз з дитиною все добре. Чоловік мене дуже підтримував, за що я йому вдячна.

Потім почався суцільний день бабака: дитину укласти, погодувати, погуляти і так по колу. Влітку ще якось більш-менш, багато часу проводили на дитячому майданчику, гуляли з колясками з іншими матусями. А взимку – взагалі туга! На вулицю виходимо на хвилин 40, нікого немає, подихали трохи і додому. Ось і все життя. До того ж чоловік займається вантажоперевезеннями і дуже часто знаходиться в рейсі. А я одна, завжди одна з сином. Моя мама живе за 50 км від нас, а свекруха не приходить, тому що в поганих відносинах зі своїм сином.

Коротше, знемагаючи від нудьги і самотності, я залізла на сайт знайомств. У мене не було ніякої конкретної мети, просто хотілося з кимось поговорити. Я в своїй анкеті вказала, що мета знайомства – «Спілкування, дружба» і «Листування». Там, звичайно, багато диваків, але мені вдалося познайомитися і з нормальними людьми. З деякими з них у мене зав’язалася листування, ми обговорювали кіно і музику, розповідали один одному смішні історії з життя і таке інше.

Так тривало кілька місяців. Поки на минулому тижні я не забула позакривати вкладки з сайту знайомств на планшеті. Загалом, чоловік побачив мій акаунт і прочитав все листування. Таким, як в той день, я не бачила його ніколи. Він волав і ніяк не хотів вислухати мене. Він і раніше був ревнивим, але тут його просто «перемкнуло». Я намагалася йому пояснити, що це просто листування, що я ні з ким наживо не зустрічалася, що не всі, з ким я листувалася, взагалі живуть в нашому місті.

Але нічого не допомагало. Його виводить сам факт, що його дружина зареєструвалася на сайті знайомств. А потім сказав, аби я збирала речі. Я запитала про сина, сказав:

— Ти ж не думала про нього, коли листувалася.

Чоловік прекрасно знає, що йти мені нікуди, та й грошей немає, ми живемо в орендованій квартирі. Чесно кажучи, в той день я подумала, що він все ж не серйозно. Але через день йому треба було їхати в рейс. Я як завжди зібрала йому сумку, але він не взяв. А йдучи сказав, щоб мене в квартирі не було, коли він повернеться.

Ось і що мені робити? Подруга радить нічого не робити і нікуди не йти, квартира-то не його, а орендована. Чому я повинна йти? Але мене навіть не це хвилює більше, а те, як відновити довіру і подолати ситуацію. Я могла б з сином тимчасово виїхати до мами, але сумніваюся. Чи не зроблю я так ще гірше.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page