fbpx
Україна
Одного разу мені віддали пакет під номером 924. У ньому лежав дитячий малюнок з підписом «Тату, ми тебе любимо і чекаємо з перемогою вдома»

Пані Тетяна мала бізнес, мріяла про власний великий будинок, на який старанно відкладала гроші. Війна все змінила, вона точно не думала, що повертатиме Героїв до місця вічного спочинку.

Все почалося з прохання подруги привезти батька з Харкова.

«Лікарня, морг, а також навколишні будинки були під постійними обстрілами, тому до нього не могли дістатися. Чекав на поховання 28 днів», – розповідає Тетяна.

Вона не довго думала – взяла катафалк зі своєї агенції і поїхала. Було холодно, тому рефрежератор не знадобився, та й навіщо він їй, адже це тільки разова акція. Проте потім їй подзвонили військові і попросили привезти Героя безкоштовно. Пані Тетяна зрозуміла, що не відмовить ні зараз, ні пізніше. Тому не довго думала і взяла гроші з тієї омріяної купки «На будинок».

– Рефрижератор я купила за свої гроші. На той час він коштував 6 500 євро, не враховуючи ремонту та розмитнення. Це були гроші, відкладені на будівництво мого будинку, – каже капеланка.

Подруга віддячила їй за послугу і привезла з Нідерландів рефрижератор.

– Через деякий час телефонують мені з військкомату і кажуть, що треба поїхати до Львова й забрати бійця, який поліг під Лисичанськом. Обережно поцікавилися, чи можу я це зробити безплатно. Звідки мій номер у них, досі не знаю. Я відповіла: «Звичайно, поїду, тим паче, якщо це військовий».

Тетяна розповідає, що зазвичай речей при Героях практично нема. А якось їй віддали пакет з номером – вона страшенно емоційно це сприйняла.

«Одного разу разом із Героєм мені віддали пакет під номером 924. У ньому лежав дитячий малюнок з підписом «Тату, ми тебе любимо і чекаємо з перемогою вдома». Після цього я довго плакала, серце рвалося на шматки», – каже вона і продовжує, що кожного разу важко і навіть не згадаєш, коли важче.

– Від моменту, коли забираєш Героя, і до того, коли привозиш, віддаєш, відкриваєш домовину і тобі мати дивиться в очі й очима запитує: «Чому саме він такий?» А я не знаю, що відповісти, і опускаю очі, – говорить вона

Жінка вірить в перемогу і точно знає, що буде робити після неї: «Після оголошення про перемогу України буду кричати до небес. Я не знаю, з радості, з істерики, але точно буду репетувати. Дуже хочеться обійняти всіх тих, до кого я туди їжджу. Дуже багато є тих хлопчиків, які зараз страждають там, на передку…»

За матеріалами ІА «Волинські новини».

Фото: traveloupe.com.

You cannot copy content of this page