Отримавши зарплатню чоловік ділить її на чотири рівні купки: старшій, середній, нам і мамі. Спочатку мене дуже тішив такий розподіл, я думала, що мені пощастило знайти дуже мудру і розуміючу людину. Це було до того, як під значенням “нам” стало більше людей.
Коли я сходилась із Миколою, то добре розуміла, що буду для нього третьою дружиною. Знала я також, що він має двох доньок від двох попередніх шлюбів. Я думала, що була готова до наслідків, адже сама мала двох діток.
Микола дуже гарно заробляв, тут і слова я не можу сказати. Він їздив у постійні відрядження і його зарплатня була така, як п’ять моїх. До тогож він дуже гарно ставився до моїх синів. Я вирішила, що мені нарешті таки пощастило у житті і я пізнаю оте загадкове і недосяжне – жіноче щастя.
живемо ми три роки і щомісяця у нас одна і та ж картина. Мій микола отримує зарплату і ділить її на чотири рівні купки: Нашій сім’ї, доньці старшій його, доньці молодшій його і його мамі.
До речі, Ганна Іванівна – мама мого Миколи, жінка у повній силі і має лиш 50 років. однак працювати вона не може. Чому? “Я віддала всю себе синам, коли вони росли. Я їх гарно виховала час пожити для себе”. Мій чоловік і його брат забезпечують щомісяця свою маму частиною зарплатні.
Поки у нас не було спільних дітей і я працювала, мене не напружував от такий поділ. Все одно нам на все вистачало і я не відчувала потреби у фінансах. Проте, нещодавно у нас з’явилось двоє синочків і ота купка, яка “наша” не покриває усіх наших потреб.
Вирішила поговорити про це із чоловіком і сказати, що напевне, доведеться нам переглянути отой поділ і нам залишати більше грошей:
— Ти не вмієш розпоряджатись грошима, – сказав він холодно, – Що означає “мало десяти тисяч”? Ти пропонуєш що, у мами моєї гроші забрати чи у дітей, які без батька ростуть? Наші діти в сім’ї, все мають, а ті ростуть із мамами, у яких зарплатня смішна. А маму мою не чіпай. Мав би мільйони і того б було мало, аби їй віддячити.
Четверо дітей, чоловік якого ніколи немає вдома і комунальні платежі. Звісно, мені мало десяти тисяч, мало настільки, що вже позичками обросла вся.
Пробувала поговорити зі свекрухою, пояснити ситуацію, але мене там ніхто не почув:
— Ти вже третя на моїй пам’яті з таким проханням підходиш, – говорила вона зверхньо, – Як думаєш, перші дві чогось досягли? Та й своїх дітей він забезпечує повністю, а от про своїх ти думати сама повинна, хіба ж ні?
Отримала я учора “нашу” частку Миколиних грошей. Три тисячі він забрав, адже завтра знову у відрядження. Дивлюсь на ті гроші і смішно і плакати охота Просто не знаю, куди спершу їх втулити.
Мама за те, аби я залишила його, каже, що тоді мені хоч більше перепадатиме.
Спочатку я сміялась і була проти цього, а тепер уже й не знаю, як мені бути.
Чи є вихід із цієї ситуації, та такий, аби я і родину зберегла і мала за що жити?
Чи все ж варто послухати маму і не тягнути чемодан без ручки?
22,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
