Він тихо лежав у своєму ліжку біля вікна і дивився в небо. Як же він не любив неділю! Йому було дуже самотньо, адже недавно пішов на хмари останній хлопчик з його палати. Тільки самотність була справжнім випробовуванням для нього. Вдень було легше. Лікарі, батьки, люди в дворі за вікном, снігопад відволікали його від сумних думок. А залишаючись один… хлопчик сумував. І іноді навіть плакав тихенько. Втім, щось підказувало йому, що залишилося зовсім небагато і він теж піде на хмари
У чудове місто. А тим часом… його батьки робили все можливе, щоб врятувати сина.
Кілька днів назад, коли хлопчики були на тренуванні, а чоловік затримувався з роботи, мені подзвонили. Номер виявився незнайомим, але я відповіла, хоча не маю звички відповідати на незнайомі номери. Голос у трубці виявився жіночим і приємним на слух. Але на цьому все приємне і закінчилося
Я в шлюбі більше десяти років. Жили з чоловіком завжди в любові і розумінні.
Дружина каже, що це у неї своєрідний стиль. І міняти нічого не збирається. Загалом, кожен день для неї – це свято. Навіть якщо потрібно просто вийти прогулятися з собакою або в супермаркет, потрібні дві години підготовки, адже вона ретельно фарбується і підбирає одяг. А якщо це поїздка до рідних або прогулянка в парку, то обов’язково плаття зі стразами і супермодні туфлі на величезних підборах. Не знаю навіть, як поруч з нею виглядати, щоб не бути смішним?
Мені завжди подобалися молоді дівчата, які модно і зі смаком одягнені, з непомітним макіяжем,
– Світлано, виходь заміж за Леоніда! Скажеш, що це його дитина поки не пізно. – голосила тітка. – Світланочко, ось чого ти чекаєш, адже ясно, як білий день, покинув він тебе!
– Бабуся! – схлипувала Аня – а що якщо ми поспішили? Ми з Владом
– Ти , синку про що думаєш, а! Бачиш, що вона не така, як потрібно – то чого і досі з нею. Я вважаю так: якщо не отримав від шлюбу, того що очікував, то й жити ото разом вам, нічого
Ми з чоловіком разом вже сім років. І живемо ми нормально. Тільки моя свекруха
Соромно зізнатися, але я прожила більшу частину життя в шлюбі з людиною, яка мене і не цінувала. У мене ніби пелена з очей спала. Перші десять років шлюбу ми прожили в селі, де дуже великий вплив має думка оточуючих. Головне гасло всіх сімейних пар: не заливає, рук не підіймає – ідеальний чоловік. А то, як уже він там до тебе ставиться, до уваги не береться
У житті людини буває кілька переломних моментів: коли дитина стає підлітком, коли підліток починає
Зараз така ситуація непроста. Не можу ні з ким поділитись і хоч комусь розповісти. Щось потрібно робити, якось діяти, але все так заплутано, що я розгубилась. Зразу скажу, що я ніколи такого не чула і не бачила, а щоб уже у нашій сім’ї подібне трапилось!
З листа нашої постійної читачки. Стилістика і послідовність викладення збережена. Зараз така ситуація непроста.
Була у мене подруга. Цікава, розумна, з хорошим почуттям гумору. Спілкуватися з нею було цікаво, вона викликала симпатію до себе, і завжди говорила правду. Довго ми дружили, багато років. А потім перестали. Точніше, повністю припинили спілкування з моєї ініціативи, і при кожній спробі це спілкування відновити я прикидаюся доброзичливою небагатослівною колодою
Чому? Так ось через ту саму правду. Яку вона завжди мені говорила. Про те,
Милі наші невістки, а тепер дозвольте висловитися свекрухам, яких ви так недолюблюєте. Що ви зробили для того, щоб отримати цього чоловіка?
Та загалом, нічого – дечим покрутили, віями похлопали і все. А ми цих чоловіків
– Дорогий, Дідусю Морозе! Подаруй мені будь ласка на новий рік хорошу дружину. – Окей. Як скажеш. Яку?
– Ну, щоб красива була і спідниці носила з панчохами і в спортзал ходила.

You cannot copy content of this page