Олександр Сухоручко – вчитель фізкультури в Кропивницькому, проте з початку повномасштабного вторгнення активно волонтерив та збирав гроші для військових. Після звільнення Київської області, зрозумів для себе – робить замало.
“Побачив, що витворяли з людьми, особливо дітьми. Оскільки я педагог, не міг спокійно це пережити. Саме тому, заради сім’ї, дітей, моїх учнів, близьких – пішов на фронт”, – каже він.
Спочатку навчався, далі Мар’їнка у Донецькій області та контузія – біля нього з побратимами розірвалась авіабомба, а наступного дня обстріляв танк.
“Найскладніше було налаштувати себе поїхати “на нуль”. Тому що морально ти розумієш: їдеш туди, де навіть смерть не настільки хвилює і викликає страх, як незнання того, куди потрапляєш”, – пояснює військовий.
Дружина Катерина одразу приїхала до нього в госпіталь.
“Він вчитель до кісточок. Тільки ми заходимо на територію школи, хтось один із дітей “Олександре Ігоревичу!” І щоб ви бачили, як мурашки довкола нього: всі підбігають та обіймають. Я такого в житті ніколи не бачила”,– каже вона.
Олександр скучив за дітьми, за школою, «за тією атмосферою, коли ми займаємось, тренуємось і перемагаємо».
Його кабінет чекає на нього, як і учні. Він повернувся на фронт. Дружина чекає його вдома. Всім хочеться Перемоги і поверненя мирного життя.
