Справді на мене з дзеркала дивилася повна бліда жінка і такі слова мали б мене стимулювати сісти на дієту і здійснити мрію мого чоловіка мати біля себе гідну жінку. Але єдине про що я мріяла – це виспатися досхочу хоч раз в житті. Мені здається, що всі роки нашого шлюбу я не сплю нормально, бо спочатку не давали діти, а тепер незручне ліжко.
Мій чоловік так і не зміг заробити грошей на нормальний зручний матрац та й харчуємося ми макаронами та картоплею, то про який зовнішній вигляд можна говорити.
Я пішла на роботу, де так само на мною були незадоволені, що я апатична і все роблю надто повільно.
– І для чого її тільки тут тримають, – чула шепіт колег, адже битва за посаду йшла шалена через скорочення в бібліотеці.
Не скажу, що я не розуміла, що зі мною відбувається, просто звикла до того, що так є, звикла до слів і оцінок, звикла до квартири без ремонту, чоловіка без інтересу, дітей без розуміння і довго я б отак ще жила, зізнаюся, дуже довго, якби не моя кума.
– Галю, вируч мене, будь ласка, мені дуже додому треба, а я в родині італійській працюю і не маю на кого змінитися. Приїдеш? Я тебе дуже прошу.
І я поїхала. Не хотіла, повірте, шукала тисячі причин через які я там не зможу бути, бо й мови не знаю і ніколи не була за кордоном, але кума мене запевнила, що зустріне і привезе наче пасочку і мені нічого не треба буде шукати.
Знаєте, що мені найбільше сподобалося? Там можна і треба спати в день! Спека в полудень просто неймовірна і єдина можливість скоротати час – спати. Як же я полюбила цю країну! Робота є робота, виконувала її як вміла, спочатку все через силу, бо ж де я тієї енергії наберуся. Але потім…
Потім я на пляж ходила, зранку гуляла, добре спала і їла смачно. Ні, у мене не зникла повнота, але вона набула якогось здорового вигляду, розумієте, десь і рум’янець з’явився, десь блиск в очах, стало легше ходити.
Коли кума вернулася, то мені не хотілося вертатися назад і мені вона допомогла знайти роботу.
Я не витрачала кошти тут на якісь веселощі, бо мені вистачало того, що можна рано-вранці пройтися берегом моря і побачити цю неймовірну красу, земля й справді чудова, лиш я так закрилася в собі, що нічого й не хотіла бачити, а навіть в квіточці можна знайти розраду для свого серця.
Не хотіла вертатися додому, до того життя, яке мене знову затягне і вже не відпустить. Тому я просто висилаю їм гроші, а сама живу тут, чудово просто живу. Чоловікові сказала. що може робити, що завгодно – я його не тримаю, але когось в квартиру своїх батьків приводити не раджу. Хай будує й він своє життя з початку раз він такий ще молодий і привабливий чоловік. Діти раптом заповажали матір, яка їм дає гроші і вже слідкують за тим що і як мені кажуть.
Колеги мені штрикають, що я змінила таку поважну роботу на прибирання на чужині, але найсмішніше, що я тепер себе більше поважаю. Ніж тоді, коли працювала на поважній роботі, бо зрозуміла одну просту річ – гроші дають тобі змогу почуватися людиною, а їх відсутність робить з тебе бліду свою тінь. Не говоріть про духовність і так далі, бо це все не працює, коли у вас в кишенях гуляє вітер. Людина, яка добре заробляє не дасть собою крутити і очі замилювати. Така моя думка і я певна, що жінки, які працюють за кордоном мене в цьому підтримають.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
