Якось батько з сином і осликом у полудневу спеку подорожували по порошними вулицях.
Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:
– Поглянь на цього бідного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жopстокий батько не знає жалю.
Чоловік взяв ці слова близько до сеpця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:
– Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.
Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.
– Люди добрі, подивіться на це, заголосила якась жінка. – Як вони мyчать нещасну тварину! У неї вже хpебет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.
Читайте також: Ціна відкуплення: притча, яку варто прочитати саме у час Великого посту
Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатись з них:
– Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?
Батько сунув ослику повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина:
– Що б ми не робили, – сказав він, обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згоден. Я думаю, що ми самі повинні вирішувати, як нам мандрувати, що робити і як нам жити.
За матеріалами – Кіріос.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!