– Катерина Георгіївна, до вас відвідувач проситься.
Катя, яка сиділа в своєму кабінеті, підняла очі на секретарку.
– А хто він і чого від нас хоче?
– Він сказав, що за особистим питання. Але так начебто нормальний, одягнений просто, років 60, напевно.
– Нехай заходить, – вирішила Катя.
Вона вже 3 роки очолювала мережу квіткових магазинів, які дісталися їй від тітки Тамари. Колись бізнес вважався прибутковим, але зараз відчував труднощі, довелося кілька магазинів закрити, частину персоналу звільнити. Турбот було сила-силенна, тому навіть будучи господинею справи, Катя працювала з ранку і до вечора.
Коли відвідувач увійшов, вона здригнулася.
– Здрастуй, доню, ось як ти мене зустрічаєш: за столом начальниці. Ну що тітка бізнес віддала? Багата була, адвокатів тоді таких найняла, щоб тебе у мене відібрати. Пам’ятаєш?
Катя насупилася.
– Вибачте. Я не готова з вами говорити на цю тему. Тітка Тамара багато для мене зробила, якби не вона, – дівчина глянула в бік батька, – невідомо, що б зі мною взагалі стало.
– Ну, виростив би з тебе людину. Тільки без усього того, що ви мені з тіткою влаштували.
Катя зітхнула. Не просто було сказати, що і як правильно було тоді, коли дев’ятирічна дитина залишилась без матері і потрапила в татове родину, яку практично не знала .
Батько поводив себе з нею тоді не надто люб’язно. Дівчинці довелося б важко, якби не рідна тітка – старша сестра матері, яка буквально визволила її. Правда, довелося трошки змахлювати і декому заплатити, але дитину вона все ж виховувала сама.
– А я до тебе за боргом прийшов.
– Яким? – здивувалася Катя, – що я вам тепер винна?
– А мені через два місяці 60 років, – з гордістю заявив Віктор. – Хоч ти навіть від по батькові мого відмовилася, Георгіївна, а платити доведеться. Згідно із законом працездатні повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків і платити аліменти.
Катя навіть розгубилася.
– І скільки ж ви хочете аліментів? – спитала вона.
– 25% від твого офіційного заробітку, – підморгнув задоволений батько, – повір, мені вистачить і на інших дітей залишиться. Тих, що краще тебе.
Катя поспішила випровадити відвідувача, але той навіть йдучи сказав, що буде подавати в cyд, якщо вона відмовиться.
Залишившись одна, вона зрозуміла, що працювати не зможе.
Попрощалася з секретаркою, спустилася, сіла в машину і поїхала по місту.
Колишня нeлюбов до батька, давно вже нею призабута, ожила з новою силою. І було прикро навіть не через те, що він знову намагається збагатитися за її рахунок, а те, що вона несе в собі гени цієї людини, який ніколи не любив її матір і тільки використовував її.
Так, права була тітка Тамара, яка не соромилася в виразах, згадуючи про її татка.
Катя та по батькові змінила, щоб не бути Вікторівною. Взяла собі по батькові діда, якого і мама, і тітка Тамара завжди згадували добрим словом.
Через три дні після зустрічі вона заспокоїлася, наказала цього відвідувача до себе більше не пускати. З точки зору закону слова його були блефом: адже той аліментів їй ніколи не платив і був позбавлений батьківським прав тітчиними стараннями.
Про батька вона не згадувала, поки до неї в соцмережі не постукав Сергій.
Після декількох хвилин листування Катя дізналася, що він її старший брат.
Сергій виявився на 6 років старше, написав, що з батьком сам не бачився більше 10 років, так як він покинув його маму, але нещодавно почув, що у нього зараз вкрай скрутне матеріальне і життєве становище.
Мовляв таткової останньої дружини не стало, а син від того шлюбу пустився берега.
Катя погодилася. Недовго проживши з батьком і мачухою, вона пам’ятала Ігоря – примхливого і розпещеного хлопчика. От уже не думала, що він дійде аж до такого життя.
Сергій виявився брюнетом середнього зросту з добрими світло-синіми очима. Спокійний і розважливий він справив на Катю позитивне враження.
– Розумієш, мені батька теж любити нема за що. Але все-таки він нам дав життя, мені здається, потрібно зараз допомогти йому і Ігорю.
Катя погодилася. Вони вирішили допомагати батькові усім чим зможуть. І разом вони поїхали в квартиру батька.
Побачивши батька і брата, ті умови де вони жили, Катя з Сергієм аж розплакались. Ця сторінка життя для них закрита і забута.
Автор невідомий.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – спеціально для intermarium.news.
