В домофон подзвонили. Олег вже хвилин 30, сильно хвилюючись, чекав цього дзвінка. Він глянув на свою дружину Аллу, але у тієї навіть м’яз на обличчі не смикнувся. Вона відчула його погляд, поклала руку на живіт і демонстративно відвернулася. Олег знав цей жест – у дружини лише четвертий місяць, ще не сильно видно, але жест означав: «Пам’ятай, де твоя справжня дитина».
У двері зайшли двоє – восьмирічна донька Аліна від першого шлюбу і колишній шурин – брат Наді, першої його дружини. Це він привіз Аліну для «адаптації», щоб дівчинка звикала до нового будинку, де буде жити цілих три роки. Мама Аліни зібралася їхати за контрактом за кордон, допомагати в багатій родині і бути там нянькою для дитини. Три роки – обумовлений термін з господарями, а там як складеться, але їх влаштували всі рекомендації. З дитиною їхати не можна, але ж це не питання – у доньки є люблячий тато, вона не пропаде.
Олег дійсно всім серцем любив свою доньку, але з її мамою не ужився. Справа в горезвісній несхожості характерів – Надя чистюля, Олег шкарпетки розкидав. Але це так – чисто для причіпок, але за сім років шлюбу вони втомилися один від одного. Олег пішов з сім’ї, коли донці було шість років. Пішов красиво – залишив сім’ї квартиру, не став нічого ділити і вдаватися до суперечок. Але доньку ніколи не забував – дзвінки, подарунки, прогулянки – це обов’язково! Сам орендував квартиру і працював на складі. Там же і зустрів Аллу – свою колегу.
Алла прекрасно знала про минуле Олега, про його прихильність до доньки, але все ж – 30 років, а своєї сім’ї немає, та й ніколи і не було, прикро, правда? Незважаючи на те, що вона одна живе в своїй двокімнатній квартирі, наречених не додавалося. Ось, з’явився шанс – симпатичний колега, недавно влився в їх колектив, може пощастить? Пощастило, навіть одружилися швидко, дитяточко вийшло і ось – нате вам ще одну дитину.
Аліна несміливо зайшла в незнайому квартиру і притиснулася до тата. Олег відвів доньку в вітальню, показав диван, де спатиме, шафки, куди можна речі скласти. Дівчинка не плакала: мама ще не поїхала, це просто адаптація, та й з татом нічого не страшно по житті. Але холодний погляд мачухи змусив Аліну зніяковіти – відразу стало зрозуміло, що від цієї жінки нічого хорошого чекати на доведеться. Мама їде вже через тиждень і треба якось зживатися з мачухою.
Відчуваючи стан доньки, Олег намагався проводити з нею максимум часу, що дуже дратувало Аліну.
– Олеже, йди сюди! Допоможи мені цибулю порізати! – гукає з кухні Алла.
– Почекай, ми зараз з Алінкою найскладнішу місію пройдемо! – відповідає їй чоловік, який грає з донькою в комп’ютерну гру.
– Та скільки можна! Цибуля очі щипає, я при надії, мене берегти треба! Скільки це може тривати? – Алла жбурляє ніж в бік і починає лити гіркі. Їй начхати на цибулю, вона просто ревнує Олега до чужої дитини і її дратує такий поворот у житті. Жила одна, знайшла родину, а тепер в її квартиру привели якусь дрібноту, яку вона ще обслуговувати повинна!
Алла скаржилася подругам, ті її розуміли і лаяли колишню дружину Олега:
– Мама називається! Покинути дитину на такий довгий час, вона що – з глузду з’їхала? Жодна нормальна матір так не чинить, ні за які гроші!
Подруги праві! Але варто було ці слова передати Олегу, як він обурився:
– Але у Наді з’явився шанс добре заробити! Що вона тут заробляє в дитячому садку? А у неї мета – скласти грошенят на двокімнатну квартиру, донька росте. Ти знаєш, я теж трохи заробляю, а зараз у нас буде можливість ще й однокімнатну квартиру здавати, це теж копійка. Та й зрештою, це моя донька, у мене теж є шанс з нею кожен день спілкуватися, я батько!
– Самолюб ти, а не батько! І навіщо я тільки заміж за тебе вийшла, уже і зробити нічого не можна. А так би розійшлися! Як ти не розумієш – не потрібна мені твоя донька! Абсолютно і взагалі! Була гарна вітальня, тепер там дитяча, і це у мене вдома, де раніше була краса.
Аліна все це чула і ображалася на мачуху. Але вже нічого було не поробиш – мама поїхала, адаптація з татом пройшла успішно, а ось ця жінка справді була їй суперницею. Їй, дитині, було важко зрозуміти всіх дорослих «ходів» і в її маленькій голівці постійно визрівав план дрібних пустощів і пакостей по відношенню до мачухи. Вона то ховала сільничку, щоб Алла під час готування похапцем шукала сіль, то насипала щіпку піску в її туфлі, то наливала воду в туш. Звичайно ж, всі ці дрібниці були помітні і Алла злилася:
– Я не думаю, що ці пакості робить якийсь привид! Нас в квартирі троє, і якщо врахувати, що я такого не зроблю, то це робить хтось із вас! Думаю, що дорослій людині таке в голову не прийде! Ну що – зробимо висновки?!
Аліна червоніла, але категорично все заперечувала. Олег вмовляв доньку, просив зізнатися у всьому, але Аліна стояла на своєму:
– Ну можливо туш у неї пропала і потекла? Чи вона з брудними ногами в піску туфлі взула? Чому відразу я?
– Аліночко, я ж бачу, що ти мене обманюєш! Діти не вміють обманювати, тому все і так ясно. Навіщо ти це зробила?
Замість відповіді Аліна міцно обіймала тата і починала плакати. Побачивши ці ніжності, трясло Аллу – нормальний батько не так повинен реагувати на витівки, а ця парочка обіймається! І ось же підступне дівчисько – сльозу пускає. Така маленька, а вже знає жіночі хитрощі.
– Олеже, винеси сміття! – це так Алла намагається розірвати обійми доньки і батька.
– Алло, там сміття на дні, я ж вчора виносив!
– Неважливо! Там залишки від овочів, можуть мошки завестися.
Гра на нервах тривала майже місяць. Аліна придумувала хитромудрі плани – як насолити мачусі, Алла не знаходила собі місця від ревнощів, а Олег метався серед двох вогнів.
– Ну все, Олеже! Або викликай Алінину матусю додому, або віддавай доньку в сім’ю Надьчиного брата, або переїжайте обоє в свою квартиру, давай розлучимося, я сама про дитину подбаю, подам на тебе аліменти і буду нашу дитину виховувати.
Надскладний вибір! Олег дзвонив Наді – їй не можна порушувати контракт, вона навіть плакала в слухавку. Щодо шурина питання навіть не розглядалося – у нього багатодітна сім’я в тісній квартирі. Та й, врешті-решт, він рідний батько! Олег став збирати речі – свої і доньки. Алла беззвучно заплакала і поклала руку на живіт. У Олега защеміло серце: ну ось що було робити?
– Ал, може давай ще спробуємо притертися, не можна ж так!
– Ні, Олеже, з мене вистачить, йдіть! У мене хоча б буде своя дитина, а з вами, і з усім цим, я боюся її втратити. Дайте мені спокій.
Автор: titok nemaye.
Фото ілюстративне.
