Й не скажеш, що Любові Іванівні 80 років – вона жваво бігає по кухні і показує своє робоче місце та акуратний ряд подушок для військових, яких вона нашила вже більше 500 штук. Це не звичайні подушки, а спеціально зроблені аби поставити під шию і можна було відпочити.
Для зручності пришили петельку аби можна було причепити до рюкзака. Для краси сусіди ще й розмалювали їх в патріотичних кольорах, символах та мемах. Є тут і «наші котики», і «бойові гусаки» і синьо-жовті сердечка…
Жінка каже, що так вона відволікається від думок про онука, що зараз на фронті.
«У мене онук пішов захищати Батьківщину. Так, що я хоч не думаю… Зайнята. У мене все спрямоване сюди – шию, набиваю, зашиваю. Цілий день я зайнята і майже нікуди не ходжу, бо у мене часу немає», – каже вона.
Допомагає Любові Іванівній донька та сусіди, бо зайві руки ніколи не завадять в такій справі. В планах шити ще й килимки.
«Сісти, щоб було тепленько. Така холодіна – на що вони сядуть?», – бідкається вона.
Вона планує працювати до перемоги, щоб хлопці на фронті знали, що про них турбуються та чекають.
За матеріалами ТВ «Відкритий».
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину