fbpx
“Як то – скінчились гроші?” – дивиться на мене мама здивовано. “А куди це ти їх так швидко могла витратити? Вчора були, а сьогодні вже всі спустила?” – не приховувала свого невдоволення мама. А я сиділа і не знала, як мушу от зараз сказати правду
“Як то – скінчились гроші?” – дивиться на мене мама здивовано. “А куди це
Не такі я вже й великі гроші привезла за ті пів року роботи, але все ж більше, ніж будь коли тримала в руках. Діти на гостину завітали, побули три дні і роз’їхались. Коли випроводжала, кожному по тисячі євро дала. Уже за місяць я дізналась, куди ж у них та сума пішла
Не такі я вже й великі гроші привезла за ті пів року роботи, але
Я роки пропрацювала в Італії і такої погорди від своєї багатої сеньйори не бачила, як зазнала від свахи, вся заслуга якої була в дідові, який був професором при інституті, впхав туди свого сина і тепер вона теж там викладає.
– Ми професори в третьому поколінні і в село?, – казала вона нам в
Тепер я рада, що за ці тридцять років так і не зізналася чоловікові, що у мене на серці. Хоч бували дні, коли я розуміла, що він заслуговує на те аби в його житті було кохання. Проте, я переконувала себе зовсім іншими аргументами – я ідеальна дружина і мої старання ось так винагороджуються
Тепер я рада, що за ці тридцять років так і не зізналася чоловікові, що
Ні, застала я їх, але ж не такої реакції від чоловіка я чекала, а виявилося, що то я впала в його очах, уявляєте? Любчині одяганки на гіллі гойдаються, а не порядна при цьому я.
А почалося все двадцять сім років тому, коли я вийшла заміж за Руслана, бо
Катрусі навіть приснитися в найкращому сні чи уявитися в найзаповітніших мріях не могло те щастя, що звалилося на її голову. Вона знала від мами, що її бабуся живе в столиці, але що заповість їй квартиру й подумати не посміла б. Колись бабуся Оксана жила в селі. Вона дуже рано вийшла заміж, народила доньку Софію, Катрусину маму. Коли юній Софійці так потрібна була мамина підтримка, вона покинула її задля свого нового кохання
Катрусі навіть приснитися в найкращому сні чи уявитися в найзаповітніших мріях не могло те
Наважитися поговорити зі старшим сином мене переконав випадок. Мене й до того, то тиснуло, то хитало, але, коли сусідка мене на підлозі відливала, то вже зрозуміла – пора.
Хоч мені й шістдесят п’ять років та маю синів як соколів, але онуків нема.
Якби я вже не обпеклася, то не вчинила б так у цих стосунках. Бо одне діло довіряти, а інше чути в трубці жіночий голос об одинадцятій вечора.
Мені ніяк не вдавалося знайти собі пару, навіть на дискотеках в молодості я так
Не думала я ніколи, що аж тепер чоловік в голову пошкрябається і зрозуміє як то відчувати, коли тобою нехтують. Шкода, що відчув це через доньку, але, видно, й вона через це має пройти.
Ми зі Степаном одружилися молодими і разом вже двадцять сім років. Якраз недавно видали
“Фантастично” – кинув чоловік, як тільки переступив поріг хати. “Я попереджав?” – гарикнув і почав збирати речі. А я сиділа і не знала, що мушу говорити, бо він таки попереджав, от тільки я вчинити інакше не могла
“Фантастично” – кинув чоловік, як тільки переступив поріг хати. “Я попереджав?” – гарикнув і

You cannot copy content of this page