Історія почалася з того, що ми з сусідом Олексієм зустрілися на майданчику в під’їзді і він досить іронічно мене запитав:
– А у тебе на двері ніхто нічого не ліпить?
Я спершу не зрозумів питання і уточнив, про що йдеться. Виявилося, вже кілька днів до них в двері хтось встромляє маленькі шпильки. Я відповів, що ні, не бачив такого і пішов у справах. Після цієї бесіди я і не думав про це, просто вилетіло з голови, але ось проходить кілька днів, і сусід підходить до мене і вже зовсім без іронії ставить те ж питання.
Я знову відповів, що у нас нічого немає, але сьогодні вирішив уточнити докладніше, що відбувається. Ну, той і розповідає:
– Уже тиждень щовечора ми з дружиною приходимо з роботи і бачимо маленьку шпильку, за одвірком. Я кожен раз цю шпильку витягаю і викидаю. Вранці, коли ми йдемо на роботу шпильки немає, а ввечері вона з’являється знову.
І все б нічого, але дружина Олексія і його мама почали панікувати з цього приводу. Що це, мовляв, пристріт і таке інше. Руками шпильку чіпати не можна, але і так залишати не можна. Коротше нагнали ляку на сусіда ось він уже й сам не знає, що думати. А спочатку навіть сміявся над цим.
Знайшли через знайомих перевірену і дієву “бабку”. Поїхали до неї світ заочі і повезли з собою одну шпильку, бабка так сказала. Загорнули її в ганчірку, щось там прошепотіли над нею і поїхали. Начебто і смішно, а сусіди вже натерпілися, що готові що завгодно зробити.
Приїхали назад і розповідають, що бабка ця по шпильці змогла побачити. Відкрила вона їм про заздрісників, про порчу та про те, що зроблено це для того, аби когось із низ зі світу звести. Дві години щось там над шпилькою читала, а потім віддала її назад і сказала увіткнути на місце і тримати так тиждень, а потім витягнути і піти увіткнути в землю біля будинку. За роботу 5 тисяч гривень взяла не моргнувши.
Сусіди послухалися, встромили шпильку на місце, а все одно душа ж не на місці. Раптом не вийшло щось у тієї бабки або вони неправильно шпильку встромили. Коротше кажучи, хвилювалися сусіди і спокою їм не було поки не зустрілася їм наша бабуля з четвертого поверху з двома онуками.
Побачила вона, що сусіди щось там бурхливо обговорюють на майданчику і підійшла запитати в чому справа. Ну, Олексій розповів їй все як є, а вона спочатку розсміялася, а потім так суворо на них глянула і каже:
– Ви, в 21 столітті живете, а все вірите не зрозумій у що?
Повернулась бабуся до онуків і їм уже каже:
– А вам я окремо вдома випишу за такі капості!
І розповіла бабуся моїм сусідам, що у неї ті шпильки по всій квартирі були. Онуки її так у шпигунів грались і то приховані камери, а не шпильки. Один поназаховує, а інший – шукай. Але вдома все це з тиждень як припинили, а ось сусідам навіщо таке робити і саме цим. Діти винувато розповіли, що це у них тут “камера” спостереження стояла, але її “вороги” щодня забирали. От і поновлювали вони щодня те, що забране було.
Діти погрались і забули, а мої сусіди і п’ять тисяч витратили і уже казна чого понапридумували. Але, хоч бабка-знахарка заробила.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
