Я не я і хата не моя.
Леся дивилася на цих приємних людей, які з такою неприхованою байдужістю ставилися до її біди. І справа не в тому, що вони з чоловіком робили ремонт самі і все клеїли, шпаклювали, купували і спину гнули. Справа в тому, що зараз треба пройти сім кіл пекла аби довести з якої саме квартири до них затекло. На їхньому стояку двоє людей.
Перше коло почнеться з ЖЕО.
– Нас затопили.
– І?, – байдужий голос.
– Ми хочемо знати з якої саме квартири.
– Добре. Ми направимо до вас сантехніка.
Сантехніка не було ні того дня, ні наступного.
– Алло, ми до вас вчора телефонували щодо затоплення. Сантехніка ще не було.
– Я передала, але у них якась інша робота попалася, термінова. Я про вас пам’ятаю.
До кінця тижня сантехніка ще не було, але стіни почали ще раз текти.
– У нас сухо.
– У нас сухо.
– Ми не прали.
– У нас нема пралки.
– То все прогнила система.
– Сто років труби не міняні.
– То все влада.
– Платиш за послуги, а вони нічого не роблять.
Наївшись цих фраз пішли попити заспокійливого. Як добре, що у нас погана влада і такі хороші люди. Мудрий нарід.
Леся зачаровано дивилася, як відвалюються краї шпалер, набухає шпаклівка і сиплеться. Все таке брудне і неприємне.
– Коля, а скільки пройшло часу, як ми робили ремонт?
– Років десять.
– Ого, ніби вчора. Пам’ятаєш, як кум приходив тобі допомагати шпаклювати і так допомагав, що ледве додому доплентався?
– Що ти починаєш згадувати.
– Та починаю. Добре, що мій брат приїхав і поміг, а то би ти ще довго поправлявся розсолом.
– Я як згадаю, як ти мене з тими шпалерами мучила, то вже розсолу хочеться.
– Та я не про це. І згадати не можна. Ми ж тут фото робили з Олесею, як заміж видавали.
– Точно, я ж думаю, чого ті шпалери мені так в голові, а то ти хотіла до весілля ремонт зробити.
– Так, хоч в одній кімнаті поновити.
– Гарне було весілля. Коли Олеся приїде?
– Завтра, ти ж чув розмову.
– Добре, поможе це здерти.
На наступний тиждень таки прийшов сантехнік. Покрутився то в одного сусіда, то в другого і визначив, що тече таки з квартири Топільських.
– Леся, у нас плитка дорога. Ми купу грошей заплатили за неї, а ще за майстра. Нам це все розбивати, бо тобі якісь там пару капель на стелю паде?
– Пару капель? Ти маєш проблеми із зором?
Далі пішли довжелезні вияснення обставин, причин і наслідків, які мали таке барвисте словесне оформлення, але абсолютно не печатне. Основне, що дві сусідки зробили висновки одна про одну, бо людина найяскравіше розкривається в кризових ситуаціях. Поки Леся заспокоювалася, приїхала Олеся з дітьми і на очі побачила ту всю красу.
– А ви готувалися до мого приїзду, – намагалася пожартувати, але батьки тільки мовчали.
Вони розказали, що сусіди не планують нічого робити, тому така картина буде завжди.
– Хвилиночку, – Олеся встала з крісла, – Ви ж не дарам запхали мене в юридичний. Я з ними поговорю.
Десь через годину прийшли до них сусіди на чолі з сяючою Олесею.
– Не треба ніякого суду, – почала сусідка. – Ми плитку зіб’ємо і все виправимо. Ну і ви там подивіться, скільки ми вам винні, то поможемо.
– А ми не дарма стільки грошей за навчання платили, – вже після всього говорив тато.
– Тату, закон дуже прискіпливий, такий як ти, коли берешся машину лагодити. Тому треба вірити людям на слово, але й все зафіксувати документально. Добре, що я приїхала і цим займуся. І, знаєте, – Олеся трохи знітилася, – ці шпалери мені ніколи не подобалися.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.
