fbpx
Історії з життя
Свекор сказав, що Бог мене покарає за ставлення до батьків чоловіка

Мене дико гризе одна ситуація з родичами мого чоловіка. Не знаю, як вчинити, але про все по порядку.

Батько мого чоловіка пішов з сім’ї, коли йому було 4 роки. Свекруха розповідала про нього тільки погане: «Такий-сякий! Грошей не платив! Був невірним! Синів брав дуже рідко!» і тому подібне. У словах свекрухи немає перебільшення і, звичайно, стосунки мого чоловіка зі своїм батьком залишають бажати кращого.

Я особливо ніколи не лізла в їхні стосунки. Просто спочатку, коли побачила спілкування чоловіка з батьком, все розпитала. Чоловік сказав: «На батька мені начхати. Я його не знаю. Він в моєму житті майже не був присутній. Максимум від мене – це кілька зустрічей в наш приїзд і все!» (Уточню, ми живемо дуже далеко від наших батьків, і моїх, і чоловіка, приїжджаємо раз на рік, десь на 2-3 тижні).

Кожен раз, як ми приїжджаємо, я кажу чоловікові, щоб він зателефонував батькові, сказав, що приїхав. Але він завжди це робить в останній момент. І, в результаті, коли ми зустрічаємося з його батьком, то практично весь час слухаємо, що ось, які ми люди, не можемо зателефонувати одразу після приїзду… Це дико набридає.

Після першого такого разу батько почав звинувачувати мене, мовляв, я винна, що чоловік попереджає мало не перед від’їздом, що я повинна сама їм дзвонити, раз він не хоче! Я посміхалася, нічого не сказала, і, звичайно, нічого не стала робити. Це їхні стосунки, якщо вони не можуть розібратися в них стільки років, я лізти не збираюся.

Ще одне уточнення, свекор ніколи не вітає мене ні з якими святами, з Днем народження, навіть, коли у нього з’явився онук, він привітав сина, а мені не написав навіть смс.

Підходимо до суті.

Цього літа ми вирішили з чоловіком, що я візьму малюка і поїду до батьків на 2 місяці, а він потім вийде у відпустку і приїде до нас. Так і зробили. Я поїхала до батьків.

Чоловік написав батькові смс, що я з дитиною в місті і, якщо він хоче побачити онука, нехай дзвонить мені і приїжджає. На що свекор написав багато всякого, типу, чому йому заздалегідь не повідомили, що ми приїжджаємо, чому він дізнається останній. Все це знову пропустили повз вуха. Через місяць після нашого приїзду з малюком у свекра День народження. Я пишу йому вітання, на що отримую відповідь: «Дякую, але взагалі-то могла б і приїхати, привітати, я б побачив онука, зробила б сюрприз». На що я йому ввічливо відповіла, що я й гадки не мала: в місті він, не в місті, святкує/не святкує. Що на День народження потрібно запрошувати заздалегідь, тим більше з 2-х місячним малюком. Я не можу зірватися і приїхати не гаючись.

Далі був просто дуже дивний і неприємний діалог, де мені наговорили купу неприємностей, яка я, що не подзвонила, що він досі не бачив онука, хоча ми вже місяць в місті, що я така-сяка нерозумна малолітка, що Бог мене покарає за моє ставлення до батьків свого чоловіка, що я невихована і сина нічому доброму не навчу. Просто стільки брехні.

Я практично нічого не відповідала, мої повідомлення були в дусі, що «якби ви хотіли побачити онука, то подзвонили б і приїхали» просто різними словами. У підсумку він написав мені, що бачити мене не хоче, і щоб я забула його номер, а онука йому син покаже, коли приїде.

Мені було, звичайно, дико прикро, але я звикла до такого і вирішила, що нехай чоловік сам розбирається зі своїми родичами. Все листування скинула чоловікові. Його відповідь була «Забий!» Коли приїхав чоловік, він написав батькові тільки через 3 тижні перебування. Кілька разів йому дзвонив, той не брав слухавку і не передзвонив. Відпустка підійшла до кінця, і ми поїхали додому. Свекор так і не побачив онука.

У підсумку він написав чоловікові смс, приблизно такого змісту: «Поїхав як останній боягуз! Нікому нічого не сказав. Не думав, що ти житимеш під каблуком! Робиш все так, як скаже “твоя”!». Тобто він серйозно вважає, що я забороняю чоловікові спілкуватися з батьком. Всіляко мене проклинає.

Ця ситуація не відпускає мене вже місяць. Чоловікові взагалі по барабану, а я гризу себе зсередини. Ну не повинно так бути. І мені дуже прикро, що мене вважають породженням пекла, хоча я взагалі нічого не зробила. Слова поганого не сказала в ту сторону, навпаки, підштовхувала чоловіка завжди до спілкування.

Як би ви вчинили? Можливо висловили все свекру? Чи просто не звертати уваги? Але на душі шкребе…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page