Саме прилягла відпочити, як у двері подзвонили настирливо. Вкриласьковдроюі вирішила вдати, що мене просто немає, а може підуть із Богом. Та ні. Тепер уже дзвонив телефон. Довелось трубку таки брати і вилазити із-під ковдри. Голос був тривожним: “Мамо виручай”
Я двічі мама. Своїх дітей я виростила без чиєїсь допомоги “від” і “до”. Я узагалі сама дітей ростила. Ні фізично, ні матеріально не мала ні тільки підтримки, але
Не знаю, мамо, як воно буде. До мене які питання? Ти сама все це затіяла. Приїзди, щось доводь їй. Мені не цікаво все це. Розбирайся сама. Все. Бувай, – сказав син спокійно і вимкнув звязок
— Не знаю, мамо, як воно буде. До мене які питання? Ти сама все це затіяла. Приїзди, щось доводь їй. Мені не цікаво все це. Розбирайся сама. Все.
Ішла щаслива, мов дитина маленька. Таки змогла назбирати грошей і придбати для онучки на день народження пам’ятний подарунок – сережки і золотий ланцюжок. Не шикарно прямо, але сума більша за десятку вийшла. Хоч невістка і просила конверт, але я вирішила, що дитині буде приємніше таке отримати. Якби знала чим усе обернеться, краще б ті гроші собі відклала
Ішла щаслива, мов дитина маленька. Таки змогла назбирати грошей і придбати для онучки на день народження пам’ятний подарунок – сережки і золотий ланцюжок. Не шикарно прямо, але сума
Прийшла до мене ціла делегація: свекруха колишня і троє діток чоловіка мого від першого шлюбу. Ну що я? Двері перед носом не закрию, та й на порозі не триматиму бо ж надворі дощ – впустила. Увійшли вони у хату, роззирнулись і почалась вистава для одного глядача
Прийшла до мене ціла делегація: свекруха колишня і троє діток чоловіка мого від першого шлюбу. Ну що я? Двері перед носом не закрию, та й на порозі не
Телефон завібрував і усміхнувся до мене обличчям старшого сина. Новина у нього і несподівано-радісна для нас усіх. Він говорив, а я аж підстрибувала від щастя, уже й плани собі в голові складаю. Однак уже за мить аж сіла. Виявляється є у нього одна єдина умова і вона мене дуже здивувла
Я заміжня більше 30 років. Не знаю чи можна назвати моє життя щасливим, але воно є, яким є і я його прожила саме так З Павлом я познайомилась.
Саме коли я із сином домовлялась про те, аби він посуд брудний вимив у кухню зайшла Зінаїда Дмитрівна. Спочатку вона посміхалась слухаючи нашу розмову, але коли зрозуміла про що саме мова, так враз в обличчі змінилась. Вона почала вимовяти і мені і сину моєму за те, що ми все робимо не правильно. На останок вона заявила що син мені на старості і склянки води не піднесе за просто так
Саме коли я із сином домовлялась про те, аби він посуд брудний вимив у кухню зайшла Зінаїда Дмитрівна. Спочатку вона посміхалась слухаючи нашу розмову, але коли зрозуміла про
Навіть готуватись не хотілось. Раніше, якось, усі свята відзначала а цьогоріч ні сил, ні бажання. та й для кого столи накривати? Хата порожня, лиш вона і кіт старий. Єдиного сина поминає у церкві, як і рідню. Ото лиш і всього, що придбала у магазині пасочку невеличку. Сидить собі, пряде думи свої невеселі, аж тут заревло, загуділо щось на подвір’ї
Навіть готуватись не хотілось. Раніше, якось, усі свята відзначала а цьогоріч ні сил, ні бажання. та й для кого столи накривати? Хата порожня, лиш вона і кіт старий.
Я від несподіванки аж сіла: “Вже цієї середи?” – протягую, а в голові уже сотня думок крутиться. Треба швидко десь когось знайти і якось усе організувати, а часу обмаль. Новина, мов сніг на голову. Але на тому кінці вирішили, що й цього замало. Сестра одразу знайшлась що на мою репліку відповісти
Я від несподіванки аж сіла: “Вже цієї середи?” – протягую, а в голові уже сотня думок крутиться. Треба швидко десь когось знайти і якось усе організувати, а часу
Я на Великдень їхати додому не збиралась. Справа в тому, що донька моя ремонт у домі нашому затіяла, то мені треба було гарненько працювати, аби оте все оплатити. Однак, сеньйору діти забрали до себе на десять днів, а подруги усі роз’їхались, тож хотіла я того чи ні, а додому таки поїхала. Ну а тут картина – не чекали
Я на Великдень їхати додому не збиралась. Справа в тому, що донька моя ремонт у домі нашому затіяла, то мені треба було гарненько працювати, аби оте все оплатити.
Я вже маю суму необхідну і готова взяти усі витрати на себе, однак, донька заявила, що я не маю права втручатись у її життя. Але ж хіба то лиш її життя? Думаю, мені все ж потрібно зробити, що я задумала
Ніяк не можу спільної мови із донькою своєю знайти. Уже не знаю.як вплинути на неї, як пояснити, що вона не права зовсім. Доня моя уже третій рік як

You cannot copy content of this page