Не знаю чи й звела б нас доля деінде та й чи б були такі наслідки, але, видно, поминки за однокласником якось пришвидшили хід подій
Я навіть не впізнала, хто ж т мені телефонує, адже стільки років пройшло, але як почула «однокласник», то одразу й спогади на думку прийшли і серце стиснулося. Як
Кілька днів тому вона випадково помітила незрозумілу переписку. Дивно, що до цього вона не надавала значення дрібницям
Вона сиділа на лавці біля свого під’їзду, вдивляючись у туманний горизонт, і відчувала, як серце стискається від думок, що буквально розривали її зсередини. Вікторія, а саме так її
Я всіма правдами і неправдами добивалася пенсії раніше, стаж у мене був, але бажання працювати вже не було, та й навіщо, для чого, коли чоловіка не стало, донька виїхала за кордон з онуками. Скільки мені там того треба?
Отак я рвалася від людей подалі, але самотність раптом почала дуже даватися взнаки. Якби у мене були подруги, то, може, й не так би було важко, але подруг
Прийшла до мене невістка, вірніше в хату, така, як з тієї приказки про яйця… Може чули, але я нагадаю, бо вже така викапана, що аж сміхи збирають: і ремонт вона робитиме, і на кухні господарюватиме, і біля городу.
А приказка каже про те, що невістка хотіла побілити в хаті та щітки не було, а в діда була борода, а далі захотіла пиріг спекти, то їй богу,
Ми з Іриною дружимо вже близько тридцяти років, як вступили на один курс, то так і все життя разом. У обох життя склалося, діти, робота, маємо завжди про що поспілкуватися, разом можемо вийти в люди, поскаржитися на чоловіків і дітей, погоду! Найкращі подруги, одним словом
Але була в Ірині одна річ, яку я ніколи не розуміла, навіть, не так – яка мені в голові не вкладалася, справа в тому, що вона завжди гуляла
Стала я валізи збирати, а Андрій очима кліпає: «Ти куди? Я вирішив, що готовий з тобою одружитися! Чуєш? Зачекай!».
– Знаєш, я передумала, – спокійно відповіла я, – краще вже самій жити, ніж за такого заміж виходити. Починалося все дуже романтично і жалісливо, бо Андрій розповідав, як
Я не знаю, що я від чоловіка чекала, адже тридцять років таким був, а я тепер втішилася, що він змінився. Ага! Колись нічого не треба було і тепер такий самий, хоч вже й сестра моя погодилася мені гроші позичити, а він і далі за своє
Знаєте, я, коли за Дмитра заміж виходила, то його квартира видавалася мені за маленьке сімейне гніздечко. Батьки його переїхали в село жити, а квартиру залишили йому. В ті
– Слухай, між нами таке було, що неможливо забути, не думаю, що тобі з чоловіком аж так весело, то чого ж номер телефону дати не хочеш, – жартівливо кривило губи моє студентське кохання.
Господи, пройшло двадцять років, чи й більше, хочеться вірити, що двадцять, а я вся зашарілася, наче він знову – перший красень на факультет, а я закохана першокурсниця… Я
Мама не очікувала, що я їй таке відповім, адже найприродніша реакція, коли твій чоловік гуляє з подругою дуже прогнозована. Але я пожаліла про інше – що поговорила про це з матір’ю, думала, що вона хоч раз в житті просто вислухає. Але, вона як не вміла бути матір’ю, так і я не можу мати серця на свою найкращу подругу – нічого не міняється
Насправді, мати моя в сімейних справах була не порадниця, адже власна родина у неї була лише для галочки: чоловік-є, дитина-є, робота-є. А далі якось воно буде. А я
Сім тисяч на двох дітей
Я завжди думала, що після розлучення найважче буде емоційно оговтатися, побудувати нове життя, бути сильною для себе і для своїх дітей. Але насправді найскладнішим виявилося зовсім не це.

You cannot copy content of this page