Іноді я бурчала подумки: «Ми одружені стільки років, змагання давно завершилися, навіщо ці букети? Краще б мамонта приніс»
Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, я була мрійливою і романтичною дівчиною. Якщо він не дарував мені квітів протягом місяця, я починала сумніватися: «Чи не охололо його кохання
«Ти така мудра», – цю фразу в своєму житті я не чула із захопленням. А ви чули? Щоб хтось від щирого серця захопився вашим розумом, а не з ось цим присмаком: «як ти така мудра, то»
І вже мені це так набридло чути, що я стала й собі пригадувати чи хтось, окрім вчителів, відзначав мій розум? Справа не в моїй геніальності, а в тому,
Я стала на бік мами, бо її точка зору була правильною і раціональною. Але мій чоловік був категоричним, він сказав, що коли я підтримую маму, то значить, не ціную його думку, значить, я вибираю матір, а не його
– Ти вибираєш квартиру, а не мене?, – казав він мені, хоч я вибирала нашу родину і я думаю, що він це чудово розумів. Ситуація була для мене
– Чому ми так пізно зустрілися, – питала я його, а він не розумів, чому в моєму голосі стільки туги.
То було давно, мені тоді було сорок п’ять років і я була ображена на весь світ. Ще б пак – тільки знайшла хорошого чоловіка і на тобі, готуйся,
– Ви Світлана Петрівна?, – спитала вона мене і було видно, що від моєї відповіді залежить і її доля
– Циц! Я так глянула на чоловіка, що він все зрозумів. Бог дав мені ще один шанс і як я не скористаюся ним, то грош мені ціна. Як
Хто везе, на тому й їдуть
Останнім часом я часто задумуюсь над темою добра. Скрізь навколо — у соціальних мережах, розмовах з друзями, навіть у випадкових фразах на вулиці — чую заклики: «Будьмо добрішими»,
Та я теж газдиня, але в мене все в порядку, я й до гостей вийду, знаю про що з ким говорити і на стіл подам
Вибачте мене, але що вона краще зробила? Бачила я її після того всього і лиш одне можу сказати, що з її вигляду все ясно. Знаєте, коли жінка вже
Думаю, що я ще б довго отак за неї робила, якби не привід, дрібничка, я попросила Ларису про послугу
Зі мною таке сталося вперше, але думаю, що кожен з вас може похвалитися подібною історією, коли не знаєш чи людина сама не розуміє, що робить дурницю, чи то
Коли я побачила ремонт у свекрухи, то мені мало щелепа не впала на землю. Звичайно, що то не було щось особливе, просто поклеєні шпалери та побілена стеля і ламінат замінений. Але не в тому справа.
А в тому, що це зробив мій чоловік і ось тут я вже не могла себе стримати. Бо, що це виходить, мої гроші він клав собі в кишеню?
Не знаю до чого б ми з чоловіком отак довели справу, якби не наша донька. Здавалося б, дорослі люди, разом тридцять років, а зачепилися на такій дурничці, що не варто було згадувати, але ж ні, мусила я так за той випадок вчепитися
Не знаю, що на мене найшло, вже й сама шкодувала, що так вчинила, але все одно думала, що першим має перепросити Павло, бо він перший почав. А діло

You cannot copy content of this page