nat

Натягувала одна на одну і так ходила. – Мамо, я ж вам купила шкарпетки, чого ви в них не ходите? – Дарко, та шкода. Я ж на город

— От що ж це ти, мамо? — Марійка поставила чашку з чаєм на стіл і хитнула головою. — Івану сорок два, а ти досі йому жінок вибираєш!

Справа, навіть, не у синові, хоч він у мене єдиний, я не можу собі пояснити, але певна, що я чиню правильно. Тим більше, що я Сашкові в очі

Звичайно, що мені це зачепило, а кого б не зачепило, бо я про себе думала, що я просто дуже розуміюча людина. Наприклад, у нас досі нема своєї квартири,

Ми дружили з Олею з дитинства, вона красуня і я непогана, але всі хлопці заглядали на неї, а мені вже як хто лишиться. Але Оля була така легка

– А що наша мамуся нам на обід приготувала, – казав Олег, обіймаючи дітей і несучи на кухню, де мене цілував в чоло. – А що наша мамуся

Я б могла й далі, як звично, говорити, що от Галин Іван вже другу машину має, а Галя шубу, що Олег повіз Настю в гори, куми, навіть, ремонт

Не траплялося на вашому шляху бабці Марці, то як ви в цьому світі виживете. Марця приходила до хати, коли ще бабуся несла від корови відро з молоком. –

– Та тебе якось вибавила, чого ти так кажеш, – не звертала я уваги на слова доньки і леліяла онучку. – В тому й справа, що «якось»! А

Мені сімдесят. Тільки вчора святкували. Щоправда, святкували більше донька з онуками, а я так, сиділа збоку, кивала й усміхалася. Завжди дивно, як швидко життя тече. Мені здавалося, що