nat

Невістка моя Марія мене не радувала ніколи, ні тебе послухає, ні усміхнеться, ні прилащиться. Вся собі на умі. Хто таку буде любити? А ще як згадаю її тоді,

І знаєте, що чим більше я з Василем живу, тим важче мовчати. Видно, нерви вже не ті. – Так, я теж здивована, Василю, де ділася моя тонка талія

Мені п’ятдесят один рік, а матері моїй сімдесят три і вона чомусь вирішила, що я маю знати цю історію, історію її кохання. – Я не була права, він

– Нащо тобі хтось? Якщо тобі сумно, то ми тобі онуків привозити будемо! Напевно, я надто сильно їх люблю чи що? Бо й справді роки нікого не мала,

Наша родина – звичайна, чоловік роки на заробітках провів, вивчив наших доньок, зробив їм весілля і купив квартири. Все як має зробити батько. Вже нам по шістдесят і

Не хотіла я Віру за дружину, така прийшла до нас додому, ні манер, ні такту, за Тараса вчепилося, як реп’ях. Я просила сина одуматися, адже він має йти

Я таке побачила у сина вдома, що не могла змовчати, та й кожна мати би таке не попустила і не допустила. Чи мій син не заслуговує їсти нормальну

А все моя сусідка Юля, яка всюди любить пхати свій ніс. – Слухай, Жанно, там сусіда жінка покинула, а чоловік такий, що треба наввипередки бігти та брати, бо

Михайло, мій син, заходився, не буду казати тут нічого, бо вже йому сорок, а на горизонті нікого. Та так в нас в селі подивитися, то нема йому пари,

– Сніжано, ти вийдеш заміж і на батька тобі буде все одно, де він і з ким він, варто лише почекати п’ять років. Але я не буду чекати,