nat
А Новий рік то лиш були черги за мандаринами і всім на світі, і одні розчарування, що відстоявши годинні черги якраз перед тобою все й розпродували. Отак було,
Я думала, що міцнішої пари не буде за нашу. На нашу першу річницю весілля ми купили ділянку під будинок і пообіцяли собі, що збудуємо дім для нас усіх.
Таку гостю у себе на порозі я не чекала, стільки років уявляла, як вертаю їй всі ті слова, які вона мені казала. Які то були солодкі мрії, давали
І знаєте, як невістка це все перекрутила? «Все життя недочуває, як треба вчути, то гакає, а тут навіть шепіт почула». Я цього вже терпіти не стала і мені
– Бабо, а що ви мене не впізнали?, – питає мене онук і крутить гроші в руці. – Та як, Ромчику, я тебе можу не впізнати?, – я
– Ви в тітки Ліди колядували?, – перепитала я доньку. – Мамо, там було закрито, то ми пішли по вулиці. – Тоді будете йти додому, то поколядуйте, щоб
Можливо, це звучить як дрібниця, але Різдво з чоловіковою родиною для мене завжди було трохи складним випробуванням. З одного боку — хочеться сподобатися свекрусі, з іншого — я
А я мовчу, бо як би ви відреагували на таке на моєму місці? Я думала, що якщо свекруха мене не любить, то хай, але вже онуків вона буде
«Але й тебе й так все є, для чого тобі мамина квартира?», – совістила мене сестра. А мене це так зачепило, наче й не треба, але скільки ще
«Ти чого носом крутиш? А хто то має зробити? Світланка має з роботи їхати чи Миколка з-за кордону? Якби ти добре вчилася, то мала б інше життя, а