До цих пір не розумію, чому мачуха тоді так чинила, адже вона все одно свого не досягла та ще й втратила. А в батька мого все склалося якнайкраще, за що я дуже дякую Богу.
Мені було десять, коли мами не стало, проте, я до останнього не вірила, що вона ніколи більше не вернеться. Я вірила, що зараз станеться якесь чудо, як в
Мені п’ятдесят років і я закохалася без взаємності в чоловіка ще й не своєї національності. Що робити – не знаю, бо бачу, що ще кілька кроків і Вазим теж наважиться на зустріч зі мною, але родину не покине
До цього почуття мене вело життя і я лише утверджувалася в тому, що чоловіки, які зустрічалися на моєму шляху були виховані в такому дусі, що жінка їм вже
Прийти до батька на церемонію і такий цирк влаштувати? Доросла жінка, а й досі їй батько винен, він їй аліменти платив та за освіту платив, та допомагав на квартиру заробити, то ще й прийшла і буде частку від батькової хати собі хотіти
Я з Петром живу двадцять років і скажу, що зі мною він геть інша людина став, хоч і кажуть, що люди не міняються, але зі мною мало бути
Я розказую цю історію, може, прочитає моя невістка колишня, з якою я роки вже не спілкуюся, я так хочу їй пояснити, їй і їй подібним, чому саме так ми з нею вчинили. Та й не так вже їй і потрібен був син, якщо вона не добилася його повернення
Ми – люди заможні, сина нашого в гарний університет запхали, мали надію, що він так само буде в правоохоронних органах, як і мій чоловік, а його батько. Все
Мені сімдесят два роки і я ніколи тему особистих стосунків з онучкою не піднімала, по-перше, не було у мене на то часу, а, по-друге, я думала, що молоде і якось саме розбереться що до чого, а тепер от не знаю, як і бути, бо таке вже онука творить, що вже я розумію все, а її чоловік вже тим більше
Я ростила онучку сама, так вже сталося, що донька моя була безталанна і вийшла заміж за гультяя та уваги на дітей не звертала. Тому я Маринку та Василька
– Та зробіть щось! Ви ж моя хресна, – блимала на мене очима Галя, так наче я мало зробила для того аби вона зустрілася з Тимофієм
– Слухай, я й так витратила на тебе останню зарплату! То вже думай, чим іншим хлопця брати, а не сукнею короткою. – Що ви розумієтеся! Мені не треба
Я не бачилася з донькою десять років і не спілкувалися, від тієї розмови ні разу. Про її життя мені доносили плітки, але я й без них розуміла, що від того дня ситуація у неї лиш погіршувалася. Дехто на мене казав, що то я доньку від дому відвадила, що через мене вона не має куди вернутися… Ось самі посудіть чи все я зробила, щоб життя у моєї дитини склалося
Я вийшла заміж за Тараса з невеликої любові, але була йому вірна і робила навіть більше, ніж належало, щоб наше життя було чудовим. На світ з’явилася Ольга і
Подруга сповідалася переді мною і просила її вибачити, бо вона тоді сама не розуміла, чому так прикипіла до мого чоловіка. Вона думала, що я казна-що їй казатиму, але ж вона й так не зрозуміє, чому я така спокійна
– Добре, Галю, – кажу я їй, – що ти сказала і вже так чинити не будеш. – І це все?, – вона аж очима заблимала. – А
Зять дуже носом крутив, що я кожен день у них в хаті, але я й так стараюся аби не бути. Коли він приходить та й сама я його бачити не хочу, а ходжу лише через свою доньку, бо аж тепер побачила, кого я виховала
Доньку ми з чоловіком дуже любили і я так вже над нею кудахкала, що й не передати, все робила аби в моєї дитини ніколи сльозинки на очах не
Віта знала, коли її життя повернуло не туди. Вона сотні разів думала про те, що варто б щось виправити і тоді, може, в її житті все б пішло набагато краще, але вона ввесь час відтягувала той момент, щоб все виправити
Дотягла вона до п’ятдесяти років, без радості, вірних подруг і люблячого чоловіка. Вона все питала долю за що та з нею так обійшлася, адже Віта була геть звичайна,

You cannot copy content of this page