nat

Отож, коли почалася оця вся катавасія і купу людей шукали прихистку, то я не здивувалася, що у мене на порозі стала жінка з родиною. Я подумала, що то

Мені було дев’ятнадцять років, коли тато пішов до молодої жінки, бо у неї мала бути дитина, а нас з мамою залишив, наче покинув планету, не цікавився, як ми,

Мабуть, я таки змінилася, чи то так вже хочу онуків, може ви підкажете, що зі мною, бо я б ніколи таку хитру особу не впустила в нашу родину.

Моєму татові шістдесят п’ять років і рік як нема мами. Я знаю, що він дуже важко переживав її відхід, тому я не хотіла пропонувати йому знайти когось собі.

Я Віру знаю давно, живемо по-сусідству, тиха і добра жінка, не знаю, чого з нею доля так вчинила. Ростила свою єдину донечку і втіху разом з чоловіком. Не

Завжди дивувалася своїй бабці, яка казала, що не має коли слабувати. Адже перед тим бабця детально описувала що та де її штрикає, коле і тягне, могла погоду передбачити

– Мамо, це тепер твоя відповідальність, адже це ти наполягала аби я втримала чоловіка дитиною. Коли ж вона вернулася через двадцять років, то так само сказала мені: –

Я прийшла до неї, бо більше не було до кого, а вона вже знала наперед про що я буду просити і почала: – Наталочко, картопля геть не вродила,

– Для чого ви її будували, якщо ні опалити, ні жити в ній неможливо? Взимку холодно, а влітку – спека? Коли я їй щось в житті радила, то

Ми з Славкою заселилися майже одночасно в новий будинок, обоє одного віку і одної долі, як виявилося. Я розлучена з двома дітьми, а у неї син, якого вона