vasyl

Західне сонце кидало теплі промені на вулички маленького містечка. Будинки стояли, як мовчазні свідки минулого, кожен із своїми історіями, що лишилися захованими за мереживними занавісками. Анна, тридцятишестирічна жінка

В одному мальовничому селі, де кожен знав одне одного, а новини розліталися швидше, ніж встигали засіяти поле, жила Настя. Дівчина з чорними, як ніч, косами та очима, в

Аліна вдивлялася у вікно маленької квартири десь на околиці Берліна. Сіре небо нависало над містом, як важка ковдра, що не пропускає сонця. За вікном снували автомобілі, чужі люди

Село ще дрімало під пеленою ранкової мли, коли Тетяна відчинила вікно своєї кімнати. Звуки дзвонів із церкви, що знаходилася на пагорбі, розносилися тихим передзвоном, змішаним із криком півня.

Оксана стояла на порозі свого будинку і дивилася на подвір’я, яке вона пестила і доглядала роками. Морозний вітер гойдав гілки яблунь, на яких ще висіли висохлі плоди, а

У кожному українському селі свята починаються однаково: хати димлять дровами, у вікнах мерехтять вогники гірлянд, і навіть на морозних доріжках чути пахощі пирогів. Але за зовнішньою теплотою іноді

День починався тихо. Андрій сидів біля старої хати, вдихаючи холодне повітря. Село жило своїм життям: хтось поспішав на базар, хтось лагодив огорожу, а бабусі, як завжди, перекочувалися по

Дитині іграшки, мені коробку цукерок, а ось моєму чоловікові картину, на якій зображений він і наш син. Мене на картині чомусь немає. Ми бачимо подарунок як річ, як

Місцеві бабці з цікавістю поглядали у вікна, і проводжали поглядом молоду дівчину, яка несла на руках немовля. Висока, струнка молода жінка сплеснула руками і побігла назустріч: — Звідки

Так, мені це не подобається, і я думаю, нікому не сподобалося б на моєму місці! – ділиться 36-річна Яна. – То обійме мого чоловіка, то в щічку цмокне,