fbpx
Історії з життя
Тіточко, – зробивши великі сповнені надії оченята, мовила Соня, – мама не хоче мені кошенятко купувати, каже, що дороге. Тітонько, – уже ледь не плаче, – а ти мені його купиш?

Моя історія почнеться з того, що характер кожної дитини – річ гнучка, тому воно залежить не тільки від виховання, а ще й від обставин, в яких проживає дитина.

Однак дитина, яка виросла в хорошій повній сім’ї, подорослішавши, може даремно витратити своє життя на різні задоволення, не зважаючи на своїх близьких.

Але кожна людина виховує себе сама. Скільки б батьки не розповідали їй про «порядність, чесність, взаємну повагу» – це нічого не дасть, якщо маленька людина не зробить цей вибір сама. І особистий приклад батьків не буде гарантією вдалого виховання.

Я маю двох знайомих сестер, одна з них старша на півтора року. Вони були з повної сім’ї, мали однакове виховання, теоретично – однакові можливості. Обидві вийшли заміж: старша – десять років тому, а молодша була заміжня двічі (зараз виховує доньку від першого шлюбу самостійно).

Восьмирічний син старшої сестри Поліни, щоб заробити грошей на купівлю якогось скейтборду, мив машини своїх батьків. Не тому, що грошей їм бракує для дитини, а тому, що батьки таким чином дали своїй дитині зрозуміти, що гроші не падають з неба, а заробляються працею.

Цей восьмирічний хлопчик, заробивши гроші за три місяці літа власними зусиллями, замість скейта купив корм для  котів і собак вуличних. Самостійно, без поради батьків. Тому на перше вересня йому подарували скейт, в якості винагороди.

А дев’ятирічна дівчинка Соня, донька молодшої сестри Юлі, мріє про породистого котика. Але їй дуже важливо, аби те кошеня обов’язково було породистим. Це досить велика сума для матері одиначки, як вважає Юля.

Однак фінансова допомога, колишнього чоловіка Юлі, дозволяє щомісяця купувати по п’ять таких кошенят. Тільки Юля проти подібного використання коштів. Але бажання дочки на першому місці. Як може бути інакше?

Юля знайшла вихід: вона навчила Соню жалітися іншим.

Соня постійно плакалася в гостях у бабусі і дідуся, щоб вони їй допомогли з покупкою. Вона мило цікавилася:

– Чи не допоможе їй тітка Поліна грошенятами на кошеня?

Поліна, пам’ятаючи про свого сина, який заради своєї мрії мив машини, запропонувала їй те ж саме, тільки зі знижкою. Щоб вона два рази на тиждень приходила до них і допомагала. Потім за це їй придбають кошеня.

Реакція Юлі не забарилася:

– Щоб моя донька мила машини? Ні такого не буде! Так відразу і скажіть, що вам шкода грошей для єдиної племінниці!

Кошеня так і не було придбане, тому, що у бабусі не було зайвих грошей на примхи внучки. Натомість Юля зробила Поліну винною, бо вона пошкодувала кошти заради щастя племінниці.

Такі різні жінки, які виховують по-різному своїх дітей. Але ж вони виросли в одній сім’ї при однаковому вихованні.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page