Я тоді була ще зовсім маленькою, років 10 лиш мала. Мій старший брат, з яким я мало спілкувалась, майже завжди бігав у дворі з друзями. А я була маминою помічницею і намагалася бути правою рукою по господарству.
Батько мій цілий день працював на заводі, а надвечір приходив додому. Поки він мився, ми з мамою накривали стіл гарною скатертиною і сідали вечеряти. Мама дивилась на батька важким поглядом, а він дивився в тарілку і вдавав, що нічого не помічає.
– Сьогодні знову підеш? — грізно спитала мама.
— Піду, — тихо, але серйозно відповів батько.
— Скільки туди можна ходити? Ти вже не школяр!
Мені завжди було цікаво, куди тато ходить. Двічі на тиждень, після роботи він збирався та йшов, а додому приходив у чудовому настрої
– А куди ти йдеш? – запитала я.
– До любасі! – відповіла з кухні мама. — Потім приходить і співає веселі пісеньки!
Після цього ніхто не сказав жодного слова. Мама пішла мити посуд, а батько начистив лакові туфлі, одягнув новенький піджак та елегантний капелюх. Попрощався та пішов. А я ніяк не могла повірити маминим словам.
— А куди він, мамо?
— А ти сама глянь, уже не маленька, — відповіла мама.
А що я? Довго не роздумуючи, одягла сукню, взула туфлі та вибігла надвір. Щойно тато завертав за кут, я тихенько йшла за ним. Тож ми дійшли до місцевого палацу культури.
Далі, тато попрямував до дверей. Я ніяк не могла наважитись зайти туди, лячно мені було. І тут раптом відчула на плечі чиюсь руку. До мене підійшла вродлива жінка і сказала:
— Що ти стоїш тут? Заходь!
Так вона провела мене всередину. Там я побачила невелику залу для вистав. Стільчики для глядачів стояли в кілька рядів, а на сцені сидів мій батько. Він був у образі короля і виконував арію важким-важким басом. Я так і сіла на перший-ліпший стілець. Заплющила очі і просто розчинилась у тих звуках. Звичайно, він мене бачив, але не реагував. Він був справжнім артистом!
Після репетиції ми з татом купили морозиво та весело йшли додому.
Уже будучи дорослою я так і не розумію свою маму. чому вона так до цього ставилась? Чому не ходила з ним? Адже ж могло ж бути в родині спільне захоплення.
Коли я почала грати в театрі з татом, якось зразу стала для мами не така і край. Пізніше, коли батьки розлучались, мама забажала щоб тільки брат залишився з нею. Ми з татом пішли жити в гуртожиток.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
