– З двома першими дітьми я відходила взагалі легко, ніяких негараздів не було, а з третьою ось потрапила на збереження, причому, на самому початку! – розповідає Жанна. – відлежалася в стаціонарі два тижні. Зараз все вже в порядку, дитинку зберегли, чекаємо, сподіваємося, може, дівчинка буде на цей раз. Погано тільки те, що свекруха дізналась, що ми за третім пішли. Зрештою ми з чоловіком тепер бездомні!
– Нічого собі.
— Ага! Уявляєш, виписали мене, чоловік приїхав за мною на машині, сіли ми, поїхали. Дивлюся, їдемо ми зовсім в іншу сторону, не до дому. Питаю – ти куди їдеш? А він – додому, каже, тебе везу! У мене, звичайно, очі по ложці, але мовчу, думаю, може, сюрприз придумав. Дивлюся, вже за межі міста виїхали, але мовчу, спостерігаю. Їдемо, їдемо, стемніло вже, дивлюся – звернули з траси, якесь селище. Заїжджаємо у двір, Максим машину зупиняє біля однієї з п’ятиповерхівок, каже, виходь, приїхали! Тепер ми живемо тут.
До цієї осені Жанна з чоловіком Максимом жили у двокімнатній квартирі. Квартира належала свекрусі, отримала вона її в спадок від свого батька шість або сім років тому, і тоді ж пустила туди сина з дружиною. Мовляв, живіть. Робіть тут, що хочете, як хочете, облаштовувати, це тепер ваше.
– Малося на увазі, що ми повинні їй онука подарувати! – розповідає Жанна. – Одружилися ми зовсім юними, в двадцять два, і з дітьми не поспішали. Працювали, подорожували, першу машину купили, потім продали, купили кращу. Квартиру знімали, Максим в кредит квартиру брати не хотів зовсім. А свекруха все онука чекала. Раз у раз запитувала – ну коли вже? Ну, я їй якось і відповіла – мовляв, житла немає де, які діти? Просто щоб вона відчепилися вже, я тоді про дітей не думала ще. Ось тоді вона цю квартиру і піднесла нам на блюдечку. Мовляв, заїжджайте, облаштовувати, робіть ремонт, мені ця квартира не потрібна!
— Як квартира може бути «не потрібна»? Її здавати можна, гроші отримувати!
— Максим їй так і сказав! А вона – здавати квартиру я не буду, це не моє зовсім. Не вмію і не хочу, і крапка. Тим більше це квартира батька, дитячі спогади, все таке, не хочу, каже, пускати сюди чужих людей. Так що заїжджайте і живіть сміливо! Ну, ми і погодилися. Зробили там ремонт, в’їхали, облаштувалися. А до тридцяти трьох років дозріли на дитину. Свекруха стрибала до стелі від щастя, коли ми їй сказали, що вона буде бабусею! Скуповувала костюмчики в немислимих кількостях, іграшки, книжки. До появи у нас дитина була забезпечена всім необхідним до першого класу, напевно …
Першого свого онука, Ванюшу, свекруха Жанни, Євгенія Миколаївна, дійсно любила в дитинстві. Приходила в гості, гуляла з коляскою, давала Жанні виспатися і відпочити, весь перший рік відзначала «дні народження» – один місяць, два, три – і сунула молодим батькам гроші на подарунок онукові. Мріяла, що коли Ванюша буде трохи старшим, вона стане брати його до себе на вихідні з ночівлею.
— Втім, до цього не дійшло! – розповідає Жанна. – Коли Вані було півтора року, з’ясувалося, що ми з Максимом чекаємо другого малюка. Сказали Євгенії Миколаївні, щиро думали, що вона зрадіє. Покликали її в гості, попередили, що у нас для неї приємний сюрприз, стіл накрили. А вона в сльози, уявляєш? Мовляв, навіщо це треба, друга дитина в наш час це занадто нерозумно. А як же тепер Ваня! У вас буде інша дитина, а цей що, не потрібен більше? Бідний малюк, дитинство скінчилося.
Такого концерту від трепетної до онука Євгенії Миколаївни Жанна зовсім не очікувала і розплакалася. Максим тоді навів порядок – зажадав від матері припинити сцену, не засмучувати Жанну і не втручатися не в свою справу. Вони з дружиною дорослі люди, в силах самі вирішити, скільки дітей у них буде. Від матері вони нічого не просять, крім шанобливого ставлення.
Згодом, звичайно, бабуся взяла себе в руки, голосити перестала, але якось внутрішньо згасла, чи що. Вмила руки, і начебто навіть раніше обожнюваний онук став вже не так і потрібен. Приходити в гості стала рідше, та й потік подарунків обірвався.
— Кілька разів підкреслила, що з двома вона допомагати нам не буде! – розповідає Жанна. – Мовляв, це було наше рішення, і розсьорбувати наслідки теж нам.
Відносини з Євгенією Миколаївною у молодої сім’ї після появи другої дитини стали куди більш прохолодними. Жанну вона тепер взагалі не помічала. Чомусь була впевнена, що друга дитина – це цілком і повністю її ідея. Про жодні свята, коли другому онуку, Гриші, виповнився місяць, два і далі, зовсім не йшлося. Та й взагалі про молодшого онука Євгенія Миколаївна не питала. Регулярно дзвонила синові з черговим питанням «Як справи, як Ванюша?». Про інших не питала ні слова, наче їх і немає.
Ну а новина про третього малюка геть її з себе вивела. наговорила сину усякого, а в кінці додала:
— Це все тому, що ти на все готове прийшов. Ключі від квартири на протязі тижня поверни. Час тобі дорослим стати, а не гратись зі своєю дружиною. Побачу, як ви не маючи нічого жити станете.
От і живе тепер родина на знімній квартирі у невеликому селищі за містом. Чекають поповнення і з мамою чоловіка не спілкуються.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
