Цей 75-річний військовий волонтерив в окупованому Херсоні і і назбирав для ЗСУ 600 тисяч гривень

Григорій Янченко колишній десантник Псковської дивізії їздив по окупованому Херсоні та включав патріотичні пісні – люди кидали гроші, бо давно знають, що він волонтерить для ЗСУ. Отак за ці місяці окупації, чоловікові вдалося назбирати 600 тисяч гривень та передати волонтерам.

Вивозили чоловіка мало не силоміць – він навідріз відмовлявся їхати з окуповного Херсону, зі своєї землі. Але в друзів була точна інформація, що за ним прийдуть. Чоловіка поспіхом евакуювали до Запоріжжя, бо далі він їхати просто не хотів – він вірить, що Херсон буде українським зовсім скоро.

Чоловік розповідає, що прихід окупантів став для нього шоком і він вирішив діяти так, як діяв до цього – за Херсон і за Україну.

“Я записав туди пісні крім гімну, “Калини”, іще військових маршів, плюс іще усі пісні українські, які популярні були… Тільки виїжджаю, мене вже чують і чекають. Задоволені, з усмішками, це не передати. І отак їдеш і всі люди підспівують”, – розповідає Григорій.

Він каже, що дехто віддавав для ЗСУ навіть останні гроші, а хтось – рублі, які видавали окупанти. Коли Григорій заперечував – що вам потрібніше, люди казали – це для наших хлопчиків.

За всі ці роки волонтерства, а Григорій волонтерить з 2014, йому вдалося зібрати 4 млн. гривень і всі він передавав в волонтерський центр, де його зараз прихистили.

“Кожного місяця, там дуже немалі суми, які він збирав та відправляв. Говорив, що я не можу, я вам довіряю, знаю, що гроші підуть на що треба. І от крайню автівку, яку я придбала і перегнала на фронт, вона була наполовину куплена з його грошей”, – каже керівниця волонтерського центру Галина Гончаренко.

Григорій Янченко пригадує, що збирати гроші для ЗСУ йому було важко морально, адже він соромився того, що має просити в людей допомоги. Коли бачив знайомих, то ховав голову. Але ще важче – втрачати людей, яким він допомагав. Ось на минулу поїздку ще був військовий. А сьогодні вже нема – руки опускаються і він каже собі –все, беру вихідний, завтра нікуди не піду. Настає завтра і виринає думка – а як вони там, скоро зима, там сиро. Одягає свій знаменитий берет і йде.

Фото: колаж.

09/27/2022

You cannot copy content of this page