У мене складається таке відчуття, що я – єдина адекватна людина в нашій родині. Брат вимагає, щоб батьки не лізли в його життя, не відмовляли від одруження і віддали гроші за його частку в квартирі.
А батьки, яким взагалі належить бути дорослішим і мудрішим, поводяться подібно до брата – теж ставлять ультиматуми. Ображаються і не хочуть шукати компроміси. Особливо їх зачепило бажання брата отримати гроші за частку в квартирі. Це стало останньою краплею. Я ж намагаючись з кожним поговорити, заспокоїти і повернути за стіл переговорів, але слухати мене не хочуть.
Брату минулого місяця виповнилося вісімнадцять років і прямо на святі на честь його дня народження він і заявив, що вони з Веронікою збираються подавати заяву в РАЦС. Перша думка “вона при надії”. Але це, слава богу, виявилося не так. Просто брат вирішив, що у них вже досить великий стаж відносин – аж два роки – тому їм пора узаконити їх.
Вероніка в житті брата з’явилася раптово. Познайомилися вони з нею на якомусь концерті, а після стали зустрічатися. Батьки спочатку нічого не говорили, нехай зустрічаються, хіба мало у нього було і буде дівчат. Хоча їм вибір сина не подобався. Вероніка – дівчинка з характером. Від одного погляду заховатись хочеться.
Але брат був від своєї обраниці в захваті. Вони проводили разом увесь вільний час, забувши про навчання, що дуже засмучувало батьків. Дівчина сама значилася в якомусь технікумі, але ходила туди, судячи з усього, рідко. Успішність брата падала і батьки мало не посивіли, поки він доучувався, здавав екзамени і обирав вуз. Вдома неприємно перебувати.
Минулось, брат зміг вступити і батьки трохи видихнули. Але ставлення до Вероніки стало ще гірше, тому що саме в ній батьки бачили корінь усіх негараздів. Можливо і так, не беруся судити, але мені здається, що була б на її місці інша дівчинка, результат був би тим же. Брат ніколи не був дуже вже старанним хлопчиком, як би батьки не намагалися показати протилежне.
Хоч їх роман і цвів буйним цвітом, але жили вони окремо. Вероніка жила з мамою, вітчимом і молодшою сестрою в комуналці, а брат вдома, тому що общагу йому не дали, а квартиру або навіть кімнату йому знімати нема на що. Питання про те, щоб привести Вероніку в квартиру батьків, навіть не стояло, було відразу зрозуміло, що вони не погодяться.
Мама з татом спали і бачили, що діти награються і розбіжаться, тому звістка про майбутнє весілля було для них справжнім громом у ясному небі. Обличчя в них змінилися миттєво і стримати емоції вони не змогли, ситуація вийшла дуже негарна, тому що батьки почали відразу висловлювати своє невдоволення, а брат заступатись за свою дівчину.
У підсумку вони з Веронікою пішли, голосно грюкнувши дверима і тиждень брат вдома не з’являвся і не відповідав навіть на мої дзвінки, хоча я з ж була ні до чого. Як потім з’ясувалося, вони тиждень поневірялися по друзях. Потім брат прийшов до батьків і заявив, що буде жити тут зі своєю майбутньою дружиною, тому що його частка в квартирі теж є.
Папа пояснив, що його частка в квартирі – це не тільки права, але й обов’язок. А він за своє життя жодної копійки в цю квартиру не вклав, за комуналку не віддавав і навіть меблів не купив. Тому якщо брат так вже наполягає, то в’їде в порожню кімнату і буде спати зі своєю дівчиною на підлозі, тому що грошей на меблі у нього немає. Додав також, що годувати він їх теж не буде і братиме за комунальні послуги без знижок.
– Раз ти такий дорослий, що сам вирішуєш, то сам і неси відповідальність. Гроші за комуналку на стіл, кімнату до вечора від меблів я звільню, вони були куплена на наші гроші, – говорив батько.
Я його до цього таким ніколи не бачила ніколи. Мама тільки сиділа і плакала.
Брат наговорив купу різного і вилетів з квартири. А через кілька днів прийшов і заявив, що раз його ставлять в такі умови, то він буде продавати свою частку. Або батьки можуть віддати йому її грошима самі. З кимось він там проконсультувався і йому підказали такий варіант.
Мені чомусь здається, що воду каламутить мама Вероніки. Вона працює секретаркою в адвокатській палаті і могла навести довідки, а потім дати “мудрі поради” брату. Про одруження теж вони не самі додумалися, щось мені підказує.
Батько відповів, що якщо брат так зробить, то може взагалі забути, що у нього є батьки і більше ніколи не з’являтися на їх порозі. Я думала, що мама якось його заспокоїть, тому що такі заяви – це зовсім вже перебір, але вона виявилася на стороні батька, чим мене дуже здивувала.
Брат заявив, що він так і так не збирався більше з’являтися в цьому будинку, тому що вони йому життя не дають, спілкуватися він з ними не бажає, і як тільки отримає гроші, то взагалі поїде з цього міста.
У мене голова йде обертом від усього того, що відбувається. Батьки налаштовані так, що їх не переконаєш. Я кілька разів намагалася завести тему, але мені порадили, щоб я не лізла не в свою справу. З братом хоч і спілкуюся, але він про те, що сталося теж спілкуватися не хоче, каже, що якщо я не перестану в це втручатись, то він і зі мною не спілкуватиметься.
Руки вже опускаються, не знаю, як донести до найближчих людей, що вони роблять речі, про які потім будуть шкодувати. Мене ніхто слухати не хоче. А як бути я чим же їм допомогти?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.