Осінній парк в місті Чернігові лунає дитячим голосом «Ванька-встанька, не біжи. Вже немає куди йти…» – це Сергійко Мороз знову співає, щоб допомогти ЗСУ.
Але сьогодні з ним познайомитися особисто прийшов командувач ОК «Північ» та Герой України Віктор Ніколюк.
– Вітаю, Сергію. Я генерал Ніколюк, – вітається військовий з хлопчиком в рожевій панамці.
– Дуже вдячний тобі за твою підтримку, за те, що допомагаєш. Хотів би тобі від себе подякувати, – каже він та дає хлопчикові солодощі та подарунки і кидає в скриньку для пожертв гроші.
Далі генерал питає, як можна віддячити дитині за ту підтримку, яку він надає військовим і запрошує його з друзями та батьками відвідати полігон або військових, які теж хочуть подякувати хлопчику за його допомогу ЗСУ.
– Якщо треба заспівати у вас – я заспіваю, – каже Сергійко.
– Я думаю, що це буде найкорисніше, що можна зробити для військовослужбовців, – впевнений Ніколюк.
– Я хочу допомогти, назбираю гроші на автомобіль і приїду до вас і передам цей автомобіль, – каже Сергійко.
Мама каже, що назбирав вже 400 000 гривень, а 358 тисяч передали. Генерал вражений і говорить, що він і танк зможе купити чи цілу ракету.
– А по чому танк – питає малий.
– Не знаю, але думаю з такими дітьми і на ракету можна назбирати, – сміється генерал.
Сергійко також похвалився шевронами, які йому залишають військові на знак вдячності за його роботу.
Ніколюк теж залишив хлопчикові свої шеврони, а Сергійко присвятив йому пісню: «Я кажу «ні» жахливій цій війні».
Фото: колаж.
10/13/2022
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину