Житомирянин Олександр Швецов за тиждень зібрав 650 тисяч гривень і пройшов 65 км.
На шляху, який долав боєць, цінна кожна гривня: чим більше донатів, тим менше Олександру треба було пройти. Гривня допомоги на ЗСУ дорівнює 1 крок.
“Вже восьмий день я йду пішки від чорного моря до Карпат. Вірю що здолаю цей шлях разом з Вами, зібравши кошти Побратимам на два пікапи та на мікроавтобус які їм зараз дуже необхідні
Прошу Вашої допомоги яка полягає в тому: що одна гривня донату на ці потреби = 1 мій крок. Між Одесою і Яремче 800 000 метрів, чим більше кроків задонатите, тим коротша буде для мене ця дистанція, і тим скорше пацани отримають такі необхідні для них зараз автівки.
У скарбничці загального збору вже маємо сукупно 650 000 грв, а це означає що моя дистанція завдяки Вам зменшилася вже на 650 кілометрів).За сім днів я пройшов 65 кілометрів, того залишок 85 км. Поки ж прошу усіх про підтримку.”, – писав два дні назад Олександр Швецов.
12 жовтня Олександр повідомив, що потрібну суму зібрано:
“Дякую Боже! Дякую славетному народові України! Дякую кожному хто допомагає ЗСУ! Якби можна було б акумулювати всі Ваші донати у мої кроки, то я вже сьогодні був би біля Антлантичного океану, але ми з Вами акумулюємо їх в дещо краще.
А саме в автівки та потреби для наших Побратимів. Тільки за цю добу Ви перерахували на це більше двох мільйонів гривень ,і продовжуєте донатити. На даний момент зібрано біля 3 000 000 грв. Фух!
Чесно, я не знаю що в такі моменти відчуває Притула, але я відчуваю ПЕРЕМОГУ”, – щиро радіє боєць.
Фото: скрін.
10/13/2022
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину