Учора мала не надто приємну розмову з подругами. Їх дуже здивувало, що я всю суботу провела розважальному центрі де ходила по крамницям, а потім, відвідала кінотеатр і кафе.
А знаєте, чому їх це так здивувало? Тому що я краще піду погуляю, ніж проведу день із відром та шваброю. Я не живу в повному бардаку, але й не мою підлогу щодня. Це не моє.
Я вважаю, що треба дбати про себе. У мене в будинку чисто: нічого не валяється, пилу немає, підлога чиста. Навіщо все намивати раз на тиждень? Я ніколи не зберігаю зайві речі — увесь мотлох викидаю.
Я ніколи не витрачаю цілий день на прибирання. Килимів у мене немає, по квартирі їздить робот пилосос. Пил протираю у разі необхідності. Пса, чи кота немає. Діти у мене підлітки і всі речі розкладають по місцях. Вони привчені з дитинства, що спати ми лягаємо у ідеально чистих кімнатах.
А ось гуляти та розважатися я люблю. Я обов’язково ходжу на прогулянку двічі на день. На вихідні я відвідую виставки, кінотеатри, концерти. Це мій час для релаксу і повного відокремлення від буденності. Ніколи не витрачаю ці дні на генеральне прибирання.
Коли подруги про це дізналися, вони сказали, що я просто себе переконала, що все гаразд. Мовляв, у них теж сім’ї і вони просто повинні виділити один день на те, щоб привести дім до ладу і все намити до блиску. А я, мовляв, просто не хочу.
Звичайно, це було сказано в гумористичній манері, але все-таки. А я вважаю, що правильно роблю, адже краще бути щасливою людиною у не стерильній квартирі, ніж пані зі згаслим поглядом і шваброю в руці. Зате дім чистий і кришталь столітній блищить. Хіба я не права?
Головна картинка – pexels.
