Учора з чоловіком на гостину ходили. Все було прекрасно, аж поки моя подруга не почала цікавитись нашим життям. Я узагалі не люблю про себе комусь щось розповідати, але те що там почула мене до сліз довело. І головне, усі хто сидів за столом підтримали саме її.
У мене є син від першого шлюбу. Хлопчик приходить до нас із чоловіком погостювати і проводить з нами усі вихідні. Увесь інший час він проживає з моїми батьками. Там і школа не далеко, та й тато таксист з вільним графіком, тож приділяє онуку увесь вільний час. А я працюю з раннього ранку і до пізньої ночі. У мене керівна посада графік не нормований, тож просто забезпечую сина і батьків.
Мій другий чоловік прекрасна людина, але є в нього один нюанс про який я дізналась ще до шлюбу – він не розуміє дітей і ніколи не хотів мати нащадків. В принципі, мене це в ньому не лякало. Людина він прекрасна, син у мене є, тож ми одружились і живемо щасливо собі.
А вчора ми на гостині були у спільних знайомих. Слово за слово і мова про нас зайшла.
— А ви вже скільки років разом? – запитує подруга, – Більше п’яти? Так? А чого дітей досі не завели?
Я узагалі не розумію усіх цих розпитувань. У кожного своє життя і погляди на нього.
— Ми не плануємо мати дітей, – сказала я таким тоном, щоб усі подальші запитання припинити, – І зрештою, це лиш наша справа і ми не збираємося перед кимось звітувати.
— Не плануєте дітей? – здивовано поглянув на мене друг чоловіка, – Так усі ж чоловіки нормальні прагнуть мати нащадків. Як це не хотіти мати дітей? Може хтось не в змозі, тоді так, але щоб свідомо?
— А ви до спеціалістів звертались? – докидає ще одна гостя, – Моя подруга такого прекрасного знайшла, у сорок три вперше мамою стала. Щаслива тепер. Я вам дізнаюсь номер.
— Мені неприємна ця розмова, давайте змінимо тему, – попросив мій чоловік, – Ми не обговорюватимемо це тут.
— Ой, ну так! – почули ми, – Тут соромитись нічого. У кожного з нас свої особливості. Я ось хропу, – каже подруга, – А у вас дітки не з’являються. Ми ж друзі, підтримати хочемо.
Я звідти вийшла у сльозах. От скажіть, це мені так з “друзями” пощастило, чи це норма така без запрошення влазити у брудних черевиках у чужу душу?
Оксана Л.
Головна картинка – pexels.
