Я в декреті вже четвертий рік. Так вийшло, що між дітьми маленька різниця поки важко. звісно. але згодом стане легше, я вірю. Чоловік працює на двох роботах, квартира своя є, тому впораємося.
— Ось чого ти досягла у своїх 25 років? Спершу треба кар’єру будувати, як моя донька, — твердила свекруха.
Сестра чоловіка мого і справді заміж не поспішала, у неї амбіцій не відібрати. На першому місці у Юлії стоїть молодість та краса, тому про дітей думати вона не збирається. Але це її вибір, а я зробила свій п’ять років тому. З кар’єрою у неї, між іншим, не дуже все складається. Амсбіції можливо і є. але як працювала консультантом у магазині. так і працює п’ятий рік.
Проте, даремно часу дівчина не втрачає — подорожувала багато, відпочивала. Але все це було до лютого.
Уже зранку 24-го я збирала речі – чоловік відправляв мене до моєї мами і Італію з дітьми. Я не хотіла, але він мене і слухати не бажав. Тоді я ще не знала, що він надумав.
Відвіз він мене до кордону поцілував, приголубив і щойно ми перейшли кордон, як він навіть додому не заїжджаючи, подався захищати країну.
Я у мами вже десятий місяць. Скажу одразу, що нам не просто. Мама працює, я намагаюсь підробляти, але з дітьми старшому з яких три, то не надто вже виходить. Але добре, що є де жити.
Останнім часом до мене все частіше телефонує свекруха з одним єдиним проханням – забрати до себе сестру чоловіка. Мовляв, хоч і живуть вони у Львові, проте дівчині потрібна перспектива в житті.
— Ти ж Оленку знаєш, вона швидко там призвичається. та й доросла вона, носика втирати не потрібно і тобі поміч з дітьми буде.
Я б ніби і забрала і мама не проти, але чоловік мій категорично проти. Він говорить, що знає свою сестру і мені зацвий клопіт з дорослою вередливою дитиною тут не потрібен. Говорить. що як би там не було, але я не повинна її забирати.
От як бути? ніби й час такий, що тягнутись потрібно допомагати один одному, а тут така категоричність. Забрати? Я думаю, що про норов свій вона забуде і зміниться тут. Все ж не вдома…
03,01,2022
Головна картинка ілюстративна.
