У виборі меблів я не брав участі, я був присутній при оформленні замовлення. Наша мама, прочитавши специфікацію і поставивши лійку на землю, уточнила:
– Я правильно розумію, що фурнітура буде марки А, фасади Б, матеріал С, а термін Ч? І все це буде за всього лише стільки грошей?
– Правильно! – радісно вигукнув представник підпільного меблевого цеху, передчуваючи грошові надходження від угоди, що щойно відбулася з населенням, і теж підписав договір.
У день ікс, як і очікувалося, гарнітура не було. Мама подзвонили в цех, почули про дивовижні обставини і пішли з лійкою в теплицю. Більше про себе вона не нагадувала. Коли про себе нагадали цеховики, мене в ролі мовчазного таксиста взяли на прийом меблів.
Ви бачили, як танк переїжджає гармати, машини та іншу дрібноту? Ось з таким же спокоєм вона повідомила, що все представлене тут не відповідає специфікації і тицьнула в договір. Менеджер плакав, робочі мовчали, а директор спробував з’ясувати:
– А Ви знаєте, скільки б коштували меблі з такою фурнітурою?
– Звісно, – відповіли мама, – Саме з цієї причини я підписала договір, тому що у вас ціна відсотків на 30 нижча за ринкову. Ну, це сентименти, я чекаю меблі.
Привезли меблі, привіз їх недосвідчений начальник цеху особисто. Закінчивши монтаж, він спробував зробити комплімент пані з лійкою, повідомивши, що вона дуже рідкісний замовник, і не влаштовувала шум через порушення термінів. І він це дуже цінує. І ось тут на нього чекав ще один удар. Йому віддали рівно половину суми, тицьнувши в пункт договору про штрафні санкції за прострочення, і повідомили, що шум це не той метод, яким домагаються дотримання термінів.
Комерційний директор меблевої фабрики радянського періоду з лійкою в городі, це я вам скажу сила. Багато хто розуміє, але вже потім.
Автор: Serhiy Serhiyovych Serʹohin.
Фото ілюстративне.
