Тюльпани, нарциси, лаванда та шафран, аспарагус та зелень – все це з’явилося на 8 гектарах землі через наполегливу працю Віталія Шокала. Цвіло, зеленіло, поки не прийшов в його рідну Любимівку, що на Херсонщині, чобіт загарбника.
“24 лютого ми прокинулися о 5 ранку від вибуху. Це було так гучно, нам з дружиною здалося, що на кухні вибухнув газовий котел. Потім були повторні вибухи. А вже о 8 ранку російські військові транзитом пройшли через наше село, облаштували блокпости і поставили на них “ДНРівців”, – згадує Віталій.
Віталій не хотів покидати село, свою землю, а дружина з дітьми відмовилася виїжджати з села, коли дізналася, що Віталій залишається. Отак почали волонтерити і розвозили людям те, що вирощували у своїх теплицях, бо в магазинах вже нічого не було.
“Перший місяць люди боялися проїжджати повз блокпости. А в місцевих магазинах продуктів уже не було. Мета нашої роботи була – нагодувати людей і щоб вони не брали гуманітарку у росіян. І нам це вдалося”, – каже фермер.
Наприкінці березня, коли Віталій повертався додому з чергової волонтерської поїздки, “днрівці” повідомили йому, що мають розпорядження про його арешт наступного ранку і порадили виїхати з села. Віталій вважає, що йому пощастило натрапити саме на цих військових, яких мобілізували в Донецьку просто на вулиці. Вони не хотіли воювати і раді б були здатися в полон, але лінія фронту була за 80 км.
Віталій з Тетяною забрали трьох малих дітей і переїхали аж Нідерланди. Чоловік вивів з ладу всю техніку, щоб вона не дісталася окупантам. Йому пропонували землю на Заході країни, але чоловік відмовився – вірить, що повернеться на Херсонщину, на своє поле, до своїх квітів.
“Я люблю працювати на землі. Так само моя дружина, мої малі діти. Ми садимо культури, які цікаві нам самим. Я знаю, як виростити і продати полуницю чи помідори. Але так роблять усі, а мені цікаво експериментувати. Наприклад, спочатку 1 грам спеції шафрану ми отримували із 400 квіток. Зараз – зі 100. Це так надихає, коли ти бачиш результат своїх старань, наче краще пізнав природу. Для мене працювати з рослинами – це бути на одній хвилі з самою природою, з самим життям”, – говорить Віталій.
За матеріалами УП.
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину